Вкотре у першу неділю жовтня своє професійне свято відзначатимуть освітяни: працівники шкіл, дитячих садків, позашкільних закладів. Напередодні, що є символічним в очікуванні Всеукраїнських днів дошкілля, бібліотек та Дня працівників освіти, Президент України підписав Закон України «Про освіту», прийнятий Верховною Радою України 5 вересня 2017 року.
Ухвалення цього Закону дозволить провести глибоку всеосяжну освітню реформу в Україні, яка підвищить якість освіти. Про те, як позначаться нововведення на школах, котрі увійшли до Шполянської об’єднаної територіальної громади, в розмові з начальником відділу освіти, у справах сім’ї, молоді та спорту, культури й туризму Шполянської об’єднаної територіальної громади Іриною Каландирець.
— Минулої сесії депутати районної ради проголосували про передачу шкіл, що знаходяться на території громади, у її підпорядкування. Як, на Вашу думку, позначаться на закладах освіти ці новвоведення?
— З 1 січня 2018 року загальноосвітні навчальні заклади міста, а також сіл Кримки та Скотареве перейдуть у підпорядкування Шполянської міської об’єднаної територіальної громади, у якій в умовах підтриманої законом концепції Нової української школи продовжуватимуть власний вектор розвитку, адже децентралізація не знищуватиме їхню самобутність, а навпаки — сприятиме зростанню шкільного патріотизму, управлінської свободи, плеканню унікальної «філософії» кожного осередку знань.
—Тобто, утворення об’єднаної територіальної громади є шансом для їх серйозної модернізації…
— Обрана влада є більш чутливою до проблем громади і тому освітня галузь — у центрі її уваги.
А переконливим аргументом на користь простих і логічних кроків системи місцевого самоврядування є фінансові ресурси, використані із зростаючої дохідної частини місцевого бюджету та спрямовані впродовж травня-вересня поточного року на зміцнення матеріально-технічної бази шкіл (66,7 тис.грн.), дитячих садків (763,7 тис.грн.), позашкільних закладів (32,0 тис.грн.). Ці кроки Шполянської об’єднаної територіальної громади цілеспрямовано йдуть в унісон із розпочатою реформою освіти, яка ставить дитину в центрі уваги, дбає про її розвиток, змушує думати про те, як і чим зацікавити її до якісного навчання, до натхненної праці.
— Нині сучасну молодь складно чимось здивувати та зацікавити. Тому суспільство вимагає від учителя нової формації і нових підходів до своєї роботи. Якими якостями мають бути наділені вчителі Нової школи?
— Найбільш родюче зерно освітньої ниви в громаді — це педагоги – ініціатори змін, які є взірцем поведінки, хочуть навчати дітей... Це ж так важливо, адже міцні підвалини для подальшого розвитку особистості можуть закласти тільки ті, які знають, як будувати, і головне — люблять цю роботу. А любов має починатися із незмінної дитячої мрії (ігор у «у школу» із ляльками!), реалізованої в дорослому житті.
Переконана, що справжній учитель чи вихователь повинен обирати професію педагога не тому, що з нижчими результатами ЗНО легше потрапити на бюджет у педагогічний вуз і не на кшталт «ну, спробую тут, а потім – деінде». Тих, які так думають, пізніше не любитимуть діти, не хвалитимуть батьки, бо вони мають так багато буденного прагматизму й так мало щирого й світлого, сповитого духом романтики, прагнення навчати дітей попри не таку, як мріялося, заробітну плату, вимушену роботу в підсобних господарствах, гори перевірених зошитів. Справжній — це той, хто ніколи не пожалкував про свій нелегкий вибір, і таких педагогів багато в школах нашої громади. А ще учителю важливо бути чесним: перед самим собою, учнями, у довірливі очі яких він випромінює щодня свої мінливі погляди, батьками, котрі вірять, що в їхніх дітей — хороший наставник, тому й віддають їм так легко найдорожчі скарби свого життя — дітей.
Учитель, який створює унікальне обличчя освіти в громаді, не повинен боятися коректної професійної конкуренції чи педагогічних інновацій. Брудна боротьба, роз’єднаність колективу — за межами сорому, але є територія, на якій вони недоступні — це школа, тож в об’єднаній громаді школа, садочок повинні бути територією совісті, лідер якої — директор чи завідувач повинен не йти, а бігти, летіти, горіти, гуртуючи біля себе однодумців, колег-партнерів, яких однаково непокоять як сумні чи збайдужілі очі дітей, так і батьківські турботи. Тому, хто скаржиться на учнів, мовляв, вони «тільки й те роблять, що сидять в мобілках чи планшетах», доведеться складно долати нові освітні «еверести», бо замість нарікань він міг би ці технічні «ноу-хау» перетворити на помічників в опануванні знань. Варто лише хотіти змін, синхронних кроків з часом, що стрімкою кометою летить педагогічною біографією, а ще — сховати за сімома замками байдужість, лінощі, що, мов іржа, руйнують душу.
Старше покоління жителів громади ще пам’ятає, як у селі чи місті перед педагогом знімали шапку і зверталися: “Пане вчителю”. Таку повагу варто було заслужити взірцевою поведінкою, мудрістю та вимогливістю, глибокими знаннями, моральними чеснотами та неспинним бажанням змінюватися. Для того, аби бути і сьогодні успішним у вчителюванні, треба любити дітей. Якщо педагог їх любить — сам учиться багато, читає, дізнається, шукає можливості викладати цікавіше, ще краще, не виглядає втомленим чи засмиканим, радше навпаки – щасливим від зробленого і задоволеним таким результатом.
Танцюючи вальс життя, учитель так легко, на пальчиках, тримаючи голову прямо, спину рівно, усміхаючись, у гармонії з учнями, не штовхаючи колег, так часто забуває, що цей танець — вальс. Вальс, який насправді частіше нагадує марафон, на дистанції якого він колись теж був учнем. Спочатку майбутній педагог був зовсім маленьким, інколи й неслухняним. Далі підростав, але був ще таким веселим і безтурботним… Нарешті він ставав дорослим, серйозним випускником школи, пізніше — інституту. Стаючи мудрим, працьовитим, учитель назавжди єднався з учнями, з якими просто танцює життя, окреслене крейдою….
— День працівників освіти освітянська сім’я громади вперше святкуватиме у новому статусі. Що б Вам, як керівникові, хотілося б сказати своїм колегам?
— Це наше спільне свято допомагає відчути значимість колись обраної професії. У цей день вітають усіх, хто щодня запалює іскорки знань, є старшим другом і порадником, кому безмежно зобов’язані своїми життєвими і професійними перемогами десятки вдячних учнів.
Сьогодні освітянська сім’я територіальної громади об’єднує вчителів, вихователів, керівників гуртків, бібліотекарів, а також технічних та медичних працівників, кухарів, тренерів, — усіх тих, хто щодня поспішає в країну Знань.
Ви є невтомними творцями, які знають і смак перемоги, й ціну здобутків, і гіркоту втрат. Саме вам, хто має за плечами довгий учительський шлях, хто тільки-но розпочав засівати врожаями освітянську ниву, хто не впускає у серце спокій і на заслуженому відпочинку, особливі слова вдячності.
Багряним листом зацвітає осінь... Учителю... це тобі вона відкриє двері рідної школи, барвистим серпанком бабиного літа стріне на рідному порозі, промінчиком сонця засяє в очах дітей твоїх учнів. Лише прийди до школи! Листя з клена падає, тулиться до землі... Учителю... Це тобі воно устеляє шлях до школи барвистим покривалом – пройдися по ньому, і ти відчуєш, що таке щастя. Щастя бути учителем. Дзвенить дзвоник... Учителю... Це він дякує тобі за знання, які ти дав учням…
Спілкувалася Лариса Бачинська