Закінчую в наступному році школу і хочу висловити велику подяку своїм учителям. Саме вони допомагають нам повірити у свої сили, розвинути мислення, розкрити здібності. Особливу шану віддаю своїй учительці української мови та літератури Світлані Вакуленко. Її праця подібна праці хлібороба — із зерен добра, щирості, справедливості вирощує вона наші душі. Кожен урок Світлани Анатоліївни допомагає мені розвинути увагу, пам'ять, творче мислення. Завдяки їй мені подобається українська мова і література. А головне, своїми справами і своїм словом вона викладає найтяжчу на світі науку — як бути людиною.
Світлана Анатоліївна — творча особистість. Вона ніколи не сидить без діла. У вересні 2015 року ми відвідали Львів — наша спільна робота зайняла на Міжнародному конкурсі учнівської та студентської молоді «Мій рідний край» II місце. Завдяки Світлані Анатоліївні я вперше в житті побувала у Львові. Мене відразу вразила велич міських споруд: пишність церков Бернардинів, Успіння Діви Марії та православної катедри, міської ратуші, залишок мурів. Львів — це місто, яке нікого не залишає байдужим. Люди там живуть незвичайні. Мою увагу привернула одна надзвичайно позитивна річ: люди дають тобі гроші, щоб ти передала їх наступному пасажирові, і так — до водія! Приклад довіри і порядності. Моє серце зачепила глибока духовність людей. Побачене ставлення до церкви, відкриті навстіж храми, їхня глибока побожність, цілковита зосередженість і відданість Богові вразили мене.
Тож і за це вдячна своєму педагогу. З гордістю кажу: «Ви — моя вчителька. Хай щастить Вам!»
Анастасія БОНДАР, учениця 11 класу Лебединського НВК №1.