Таїсія Галата з Лебедина перетворює природні матеріали на мистецтво, яке підкорює конкурси в Японії та Кореї, надихає дітей і дорослих, а ще допомагає українським воїнам. Вона малює картини рослинами, створює ляльки, пише вірші й навчає інших бачити красу у звичайному листку.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з Таїсією, щоб дізнатися більше про її шлях у мистецтві, техніку Ошибана та натхнення, з якого народжуються її картини й ляльки.
Для Таїсії творчість - це не просто хобі, а простір радості, відпочинку і щастя.
«Хочеться бути відповідальною перед природою. Я вже бачу листок не як біологічний матеріал, а як художній елемент - що з нього може вийти: гілочка, будиночок, дерево».
Таїсія працює в техніці Ошибана - давньому японському мистецтві створення картин із висушених рослин. Свої роботи вона створює в українському традиційному стилі.
«Я люблю українські мотиви, наші барви. Вони мені ближчі, рідні», - каже вона.
Матеріали збирає з ранньої весни до пізньої осені: листя, трави, пелюстки, стеблинки.
«Навіть звичайну бадилинку можна взяти й висушити під пресом. Вона вигоріла від сонця, від дощу, а все одно зберігає палітру - від зеленого до коричневого. Природа сама малює, а я лише допомагаю», - усміхається майстриня.
Рослини сушить старим перевіреним способом: у товстих книгах, під пресом.
«Так вони не втрачають фактури й кольору. Кожна рослинка - це окрема історія», - пояснює вона.
Ошибана виникла в Японії понад шість століть тому. За переказами, нею займалися чоловіки-самураї, адже техніка допомагала тренувати концентрацію та внутрішню гармонію.
«Ошибана - це така зосередженість, коли працюєш і не помічаєш часу. Просто зникаєш у роботі», - каже Таїсія.
Малювати вона почала у 33 роки, спершу аквареллю. Поворотним моментом стала виставка робіт Миколи Реріха.
«Я вийшла з виставки інша. Прийшла додому, знайшла старі фарби й почала малювати. Хотілося зрозуміти: чому життя таке, яке є? Яка вона - ця наша земля?»
Так з’явилися її перші «космічні» картини, де вона поєднувала квіти та уявлення про всесвіт.
Для майстрині творчість - це й арттерапія.
«Рослини насичені силою землі, води, вогню й повітря. Коли тримаєш у руках крихітну суху квітку - ніби чуєш голос природи. Ти працюєш пінцетом, бо рослинки такі тендітні, що можуть розсипатися. Це така концентрація, що просто випадаєш із часу», - додає вона.
Одного разу вона з онуком побачила маленьку ромашку під грудкою землі - квітку, що пережила мороз.
«Вона жива була! І я подумала: треба спробувати зберегти цю красу».
Так природа стала її головним учителем:
«Природа дає матеріал, а я вже будую з нього свій світ».
Таїсія не просто створює роботи, а й навчає інших.
«До мене їздить жінка зі Сміли, їй 62. Ми починали з метелика, з квіточки, а тепер ми перейшли до повноцінних картин».
Нещодавно майстриня проводила заняття у Шполі.
«Прийшли і діти, і дорослі - близько п’ятнадцяти людей. Жінки військових теж були - їм потрібен спокій, відпочинок. А природа лікує», - каже Таїсія.
Її роботи здобули міжнародне визнання. Картини пройшли онлайн-відбір у Південній Кореї, де оцінювали роботи майстрів з усього світу.
«Конкуренція величезна, роботи неймовірні, але мої картини відібрали. Це було так несподівано і приємно», - ділиться Таїсія.
Одна з її робіт також потрапила на престижний японський конкурс, куди, за словами майстрині, пробитися надзвичайно складно.
«У Японію потрапити дуже важко. Дехто 3-4 роки подає заявки, і лише одиниці проходять відбір. Я навіть не повірила, коли мене взяли з першого разу! Це було справжнє диво», - згадує вона.
На конкурсі її робота отримала третє місце у своїй номінації.
«Це була картина про жабок. Я назвала її “На варті свого дому”. Для мене це символ захисту, турботи і маленького, але свого, важливого світу», - пояснює майстриня.
Окрім Ошибани, Таїсія виготовляє ляльки-мотанки, у яких поєднано українські традиції та символіку. Її роботи живуть по всьому світу: в Італії, Польщі, США, Голландії, Великій Британії.
«Приємно, що наші українські ляльки йдуть у світ і несуть часточку нашої культури».
На першому ярмарку майстриня продала свої картини й ляльки, щоб зібрати гроші для армії.
«Я виручила 8 тисяч гривень і все передала на ЗСУ. Потім роботи почали купувати на подарунки».
Прикраси для ляльок вона створює сама.
«Я використовую сухоцвіти - вони ніколи не втрачають колір. Створюю лялькам справжні вінки й квіткові прикраси».
Попри все, Таїсія пише вірші та оповідання. Її майстер-класи надихають дітей і дорослих, а підхід стає прикладом для педагогів по всій Україні.
Про майбутнє майстриня говорить просто й щиро.
«Мрію, щоб швидше закінчилася війна. І мрія така: скільки житиму - стільки творитиму… Але зупинятися не збираюся і хочу робити щось нове. Проте Ошибана - це вже назавжди. Це природа, від якої не можна відірватися. Це наше життя».