Готуйте гаманці та відкладайте гроші.
Наприкінці червня Верховна Рада України таки ухвалила законопроект про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, який підписав і Президент України Петро Порошенко.
Чинності цей документ набув з 2 серпня, тож протягом року практично всі споживачі комунальних послуг від нежитлових приміщень до приватних осель та багатоквартирних будинків зобов’язані встановити прилади обліку, тобто лічильники. Хто за це платитиме і як це відобразиться на гаманцях пересічних людей, дізнавалась «Шполяночка +».
У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що сьогодні 77% споживачів послуг водопостачання мають лічильники, але якщо взяти тільки багатоквартирні будинки, то показник становить лише 22%, що не дає змоги берегти воду. Ініціатори закону впевнені, що завдяки нововведенням невраховані витрати води у внутрішньобудинкових системах знизяться на три чверті. Що ж стосується теплових лічильників, на кінець 2015 року ними було обладнано 53% житлових будинків. Цей показник ініціатори ухвалення закону називають украй низьким. Вони розраховують, що завдяки вимозі обов'язково ставити прилади обліку тепла, його споживання знизиться на 15–20% у період від одного до трьох років. А природні монополії не зможуть перекладати своїх втрат на споживачів, підкреслюють автори: законопроект покладає на мешканців тільки ті витрати, які стосуються їхнього будинку.
Хто за це заплатить?
Під час обговорення законопроекту в залі парламенту основна дискусія розгорнулася навколо питання про те, хто – оператор чи споживачі – повинні оплачувати встановлення лічильників. Усі поправки, які передбачали обов'язок комунальних структур оплачувати монтаж приладів обліку, депутати відхилили. Тож, всі затрати на обладнання будинків лічильниками нестимуть споживачі послуг.
Окремо в законопроекті зазначено, що оператори мереж не мають права нав'язувати мешканцям свої прилади. За бажання власник приміщення може самостійно придбати лічильник і звернутися до оператора з вимогою, щоб той його підключив.
Скільки коштує встановлення – для кожного будинку розраховують індивідуально, водночас закон пропонує стандартну розстрочку платежу на п'ять років або будь-який інший термін, за погодженням сторін. Суму за підключення багатоквартирного будинку ділять на всіх власників пропорційно до розміру приміщень у володінні кожного з них.
Витрати на обслуговування та заміну лічильників також відшкодовуватимуть самі споживачі. Для заміни лічильників діє така сама розстрочка, як і на встановлення – на п'ять років чи, за взаємною домовленістю, на інший строк. Загальний розмір плати за встановлення, заміну й обслуговування лічильників встановлюють виконавчі органи місцевих рад. Для приймання грошей за лічильники оператори мереж зобов'язані завести окремий рахунок і використовувати кошти тільки на ці цілі.
Законодавці прописали певні обов'язки і для підприємств, які надають комунальні послуги. Серед них, повідомляти споживачам не рідше, ніж раз на півроку, скільки в середньому платять за послугу інші користувачі в будинках такого ж типу, вказувати наявні ціни та тарифи і брати до уваги рекомендації щодо енергоефективності.
Хто, як і коли буде встановлювати лічильники?
Лічильники споживачам установлюють власники тепло- і водомереж. Новобудови, реконструйовані і капітально відремонтовані будинки тепер не можна підключати до зовнішніх інженерних мереж, поки вони не будуть обладнані приладами обліку, а в уже підключені будинки їх поступово поставлять.
Лічильниками тепла всі нежитлові та житлові приміщення в країні має бути обладнано до 2 серпня 2018 року. Лічильники холодної та гарячої води мають бути встановлено в нежитлові приміщення в той самий термін – протягом року, а для обладнання ними житлових будинків закон відводить удвічі більше часу, це потрібно зробити до 2 серпня 2019 року. Вимоги не стосуються тих будівель, які отримують воду і тепло від автономних джерел або взагалі не підключені до інженерних мереж.
Оператори мереж повинні повідомити власників приміщень про намір поставити лічильники на тепло, гарячу і холодну воду не пізніше, ніж за два місяці до дня встановлення. У цей же термін власники повинні отримати інформацію про вартість, реквізити і порядок оплати.
Власник або співвласники приміщень мають право протягом двох місяців після того, як отримали повідомлення, повідомити операторові мереж:
- про свою згоду;
- про намір запропонувати інші умови встановлення лічильника;
- про намір поставити лічильник самостійно.
Якщо мешканці на повідомлення ніяк не реагують, то за законом оператор мереж самостійно розпочинає встановлення приладів обліку. Те саме відбувається, якщо власники приміщення заявили про намір запропонувати інші умови або повідомили, що поставлять лічильники самі, але протягом чотирьох місяців із моменту повідомлення оператором цього так і не зробили.
У разі, коли власники перешкоджають установленню лічильника, оператор може отримати судовий дозвіл на право обмеженого користування частиною приміщення, щоб прилади все-таки було встановлено.
Лічильники належать власнику приміщення, він же відповідає за їх збереження. Прилади беруть на облік протягом 14 днів із моменту встановлення або з моменту подання звернення власника до оператора мереж.
У багатоквартирних будинках та інших будівлях, у яких більше ніж один власник і кожна частина яких є самостійним об'єктом нерухомості, необхідно протягом трьох років установити вузли розподільного обліку теплової енергії, щоб кожен власник міг оплачувати свою частку спожитого тепла. Якщо встановлення такої системи технічно неможливе, то лічильники ставлять на всіх опалювальних приладах, крім випадків, коли це економічно недоцільно. Порядок визначення, є технічна можливість поставити вузол чи економічно доцільно рахувати окремо витрати за кожною батареєю, повинен затвердити Кабінет Міністрів.
У багатоквартирних будинках облік спожитого тепла ведуть за лічильниками тільки якщо ними обладнано більше ніж половину приладів опалення. Водночас співвласникам будинку закон дозволяє вносити поправкові коефіцієнти для кутових квартир та житла на перших і останніх поверхах.
Якщо лічильники холодної та гарячої води є не у всіх власників квартир одного будинку, то решта, як і раніше, платить за кількістю людей, які "фактично користуються такими послугами", ідеться в законі.
До встановлення лічильників квитанції будуть приходити, як і раніше, за нормами, які встановлюють місцеві органи самоврядування.
Влада знову хоче протягнути через НКРЕКП питання встановлення абонплати за газ, – Олексій Рябчин
Чинна влада знову намагається протягнути через НКРЕКП питання встановлення абонплати за газ. Про це народний депутат від «Батьківщини» Олексій Рябчин зазначив у прямому ефірі телеканалу «112 Україна».
«Ціна питання – 3-5 млрд грн щорічно. Експерти стверджують, що запропоновані Комісією підходи вигідні облгазам і не враховують інтереси як побутових, так і промислових споживачів», – сказав він.
На думку парламентаря, боротьба проти запровадження абонплати за газ навесні не пройшла даремно.
«Запропоновані рішення вже не виглядають настільки зухвалими і непідготовленими, як намагалися зробити у квітні. Однак тримати людей за дурнів і провести бліцкриг тоді не вдалося, а значить – разом зможемо протидіяти і зараз. Вимоги МВФ та стандарти ЄС – це казки. Моделей ціноутворення багато. І не кожна країна запроваджує абонплату для своїх громадян. Особливо коли ці громадяни за власний кошт побудували мережі», – зауважив Олексій Рябчин.
За його словами, Україна, можливо, буде готова до розділення вартості газу та його транспортування для побудови справжніх ринкових відносин тільки тоді, коли енергетикою стануть керувати люди, які думатимуть не про фінансові інтереси олігархів і монополістів, а про баланс взаємовідносин між різними стейкхолдерами.
«А цей баланс стане можливим тоді, коли споживач перестане бути енергетично бідним, сидіти на субсидіях і не мати можливості впливати на процес ухвалення рішення. Саме через відсутність інституціоналізованого колективного споживача і далі будуть спроби нав’язати абонплату, «Роттердам+» та інші новації пост-майданної влади», – підсумував народний депутат від «Батьківщини».