Нещодавно в Матусівському НВК №1 відбувся урок мужності, приурочений подіям, які в часовому просторі віддалені одна від одної, але їх об’єднує вияв мужності і героїзму, великої любові і поваги до рідної землі, самовіданності звичайних людей. Це День визволення села (31 січня), День виведення військ (колишнього Радянського Союзу) з Афганістану (15 лютого), кривавий розгін Майдану (18—20 лютого). Також вшанували пам’ять тих, хто ціною власного життя відстоював незалежність держави на сході України.
17 лютого матусянину, капітану Сергію Лифару, який загинув 7 серпня під час обстрілу колони при виході з оточення в Довжанському котлі біля Червонопартизанська та КПП «Довжанський», мало б виповнитись 46 років. Учні школи з педагогом-організатором Тетяна Гончаренко та Наталья Ляшко виготовили стенд, пам’яті героя-прикордонника, який 21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
На урок були запрошені учасник АТО Михайло Вітів, який 21 жовтня 2014 року також нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та волонтери Лілія Усик і Галина Лоцман, які нещодавно повернулися із поїздки в зону АТО. Вони висловлювали вдячність жителям всього району і безпосередньо матусянам за допомогу, яку надають нашим воїнам-захисникам. Коли їхали назад, вивозили жителів Дебальцевого, з-під Горлівки приїхала з ними племінниця жительки Матусова.
Пані Лілія продемонструвала фото зруйнованого Дебальцевого, наших героїчних воїнів-земляків, 8-мирічного хлопчика (ровесника наших школярів). Вона закликала не бути байдужими, допомагати армії, шанувати воїнів…
Михайло Васильович був небагато-слівним, але коротко розповів про ті тяготи, які випали на його долю і долю його побратимів. Всі учні з повагою потиснули йому руку. Школярі передали волонтерам свої щирі листи для солдат.
На звершення уроку Наталья Ляшко наголосила, що в кожного залишається надія. Надія на світле майбутнє, на мир і спокій в Україні. Ми всі надіємось, що незважаючи ні на що, наша держава стане сильною, вільною, процвітаючою. Але дива не станеться, якщо ми нічого не будемо робити. Щоб змінити цей світ, починати потрібно з себе. Не можна бути байдужими до чужого горя. Потрібно любити і поважати своїх рідних та близьких. Цінувати справжню дружбу, бо надійні друзі у житті зустрічаються дуже рідко. І тоді ваше добро повернеться до вас сторицею. Побажала тепла, любові і затишку родинам, миру — нашій державі, а нам усім — світлого майбутнього!
Надія КОВАЛЬ. с.Матусів.