Символ сонця, щастя і удачі
Ніжний дотик сонця час від часу обережно і невпевнено заглядає в листопадову осінь, даруючи нам теплі літні спогади. З ранковим туманом, з тихим осіннім дощем так приємно поринути в яскраво-запашний хризантемовий рай, вдихаючи насолоду цих королівських квітів…
Поміж хризантемового різнобарв’я мені найбільш до душі саме жовті хризантеми ― справжні сонячні промінчики, що спустилися на Землю. Вони дарують свою неповторну красу та аромат, зцілюють та надихають.
В одній із стародавніх японських легенд розповідається про жорстокого імператора, який дізнався про те, що на далекому острові росте чарівна квітка-хризантема, з соку якої можна було приготувати еліксир вічної молодості. Та зірвати її могла тільки людина з чистою душею і добрими намірами. А оскільки імператор і його придворні були грішними людьми, то на острів послали триста юнаків і дівчат з надією на те, що серед них знайдеться людина з добрим серцем. Однак молоді люди, зачаровані казковим островом, не захотіли повертатися до тирана. Вони заснували на острові нову державу і назвали її Японією, а чудодійна квітка-хризантема стала символом їхньої країни.
Від батьків у спадок
Щодня в центрі Шполи можна побачити молодого чоловіка з його «мобільним хризантемовим міні-садом», яким захоплюються жителі міста і з задоволенням купують, щоб прикрасити свої подвір’я.
Це Юрій Олександрович Литвин з Лебедина. Вирощуванням хризантем він зайнявся зовсім нещодавно. Залюбки розповідає про своє захоплення, яке віднедавна стало для його молодої сім’ї основним джерелом заробітку. А всі знання щодо догляду і розведення цих квітів він черпає від своїх батьків ― мами Вікторії Олександрівни та тата Олександра Олександровича Литвинів, і багато секретів вирощування перейняв саме від них.
― Моя мама ще десять років тому захопилась вирощуванням цих квітів. Ми ж займаємось ними кілька років. ― каже Юрій, ― А от тато… Тато в мене взагалі має золоті руки…
Дуже захотілося познайомитися з цими людьми і познайомити вас, шановні читачі.
У селі все потребує уваги і праці
Ось тут, в центрі села Лебедин, мешкає молоде подружжя ― Юрій, Марина та їхня маленька донечка Ліза Литвини. Звивиста вуличка з центральної дороги веде прямісінько до обійстя батьків Юрія ― Вікторії та Олександра.
Подружжя щойно повернулося з ринку. Сьогодні день видався для них вдалим. Їхні квіти купували, просто милувались ними, і це, звичайно ж, додало приємного настрою.
Вікторія ― повноправна господарка родинного хризантемового раю, привітна і гостинна жінка. Це її руками облаштований у дворі куточок відпочинку з альпійською гіркою, штучним озерцем та маленькою галявинкою, з якої весело посміхаються веселі гноми. Це її руки не знають спочинку ні в будні, ні у вихідні.
Навпроти ― криниця з оригінальним будиночком-дахом, змайстрованим вже руками господаря. Далі ― теплиця, де вирощуються чудові квіти, і яку теж збудував Олександр. Неподалік — сауна. На городі та на окремій садибі ― ділянки картоплі, малини, полуниці, хризантемова галявина, фруктовий та горіховий сади. І ось ― остання робота господаря ― міні-піч для сушіння фруктів.
― Просто неймовірно, скільки ж часу та сил потрібно, щоб обійти все це господарство, зібрати урожай, доглянути тваринок, ― дивуюся я (подружжя вирощує ще й свиней та курей-бройлерів).
― А в селі по-іншому не можна. Все потребує і уваги, і рук, ― відповідають на моє здивування господарі.
Залюблені в своє село
І Вікторія і Олександр родом з Лебедина. Знали один одного ще з юних літ. Тут ходили до школи, разом бігали до клубу в кіно, де батько Олександра працював кіномеханіком. Одружилися, коли Олександр повернувся зі служби в армії. Почали своє сімейне життя в Шполі. Та обох тягнуло в рідні мальовничі місця, до неповторного Лебедевого куща, в який залюблені з дитинства. Тож коли випала слушна нагода, не вагаючись обміняли міське житло на сільську хату, тут вже зростали їхні діти ― Юрій та Оксанка. Та так і не зогледілись, як стали бабусею та дідусем, тож тепер додалось ще й приємних турбот з виховання маленької Лізоньки.
Не лише заробіток, а й натхнення
Розмовляємо про сільське життя подружжя. Ідея зайнятися вирощуванням квітів прийшла до Вікторії не раптово. Був час, коли просто опускалися руки, бо залишилась без улюбленої роботи (дитячий садок, де працювала, закрився), тож не знала, як далі бути. Та, мабуть, мали рацію мудрі, коли сказали, що коли зачиняються одні двері, обов’язково відчиняються інші.
― Спочатку захопилась вирощуванням тюльпанів. Та згодом це виявилось зовсім неприбутковою і лише сезонною справою. Тому шукала інші види діяльності,― розповідає Вікторія Олександрівна.― Але хотілося займатися саме квітами. Десять років тому ми з подругою із Новомиргорода замовили на двох у Польщі саджанці хризантем і…почали розводити їх.
Буде неправдою, якщо сказати, що це зовсім легко і просто. Тож, щоб освоїти всі тонкощі справи, Вікторії довелося багато читати, дізнаватися секрети від досвідчених квітникарів. І, звичайно ж, щоденно трудитись.
Олександр збудував теплицю. Встановив у ній піролізний котел,який опалює і приміщення будинку, і теплицю. Провів опалення та воду.
Вікторія розмножує хризантеми шляхом живцювання, зрізаючи живці з маточника. Коли вони пускають коріння, їх пересаджує в окремі горщики. Для формування крони перші бутони видаляє, а кількість пагонів регулює в залежності від того, скільки квіток хочеться отримати на кущеві, та з якою інтенсивністю зростає хризантема. В травні, коли вже минула пора вірогідності заморозків, Вікторія висаджує хризантему прямо в горщиках у відкритий ґрунт. Для них на городі виділено понад сотку землі. Для цієї ділянки Олександр облаштував крапельне поливання.
― Частий полив необхідний тільки за посушливої погоди. Пересихання настільки ж згубне для хризантеми, як і перезволоження. Більш рясний полив проводиться в період розвитку кореневої системи молодих кущиків, ― зазначає Вікторія.
Потребують хризантеми й підживлення. Литвини підгодовують квіти фосфорно-калійним добривом для підтримки тривалого та рясного цвітіння. Використовують для цього амофос. Коли листя квітів починає чорніти, обприскують Фальконом, а коли ж на квітах з’являються блішки ― препаратом Децис форте.
З вересня починають цвісти сорти «Сяйво», «Сонечко», «Умка» та «Клавдія», потім ― «Ставіскі», «Бранбіч», «Фламінго», ще згодом ― великоквіткові.
Словом, для створення і розведення цих квітів потрібна невтомна праця. А ще ― велика любов, яку вкладаєш у цю справу.
Ще раз і ще на прощання милуюсь квітами в хризантемовому раю подружжя Литвинів. І можу нескінченно захоплюватися їх чудовими формами, багатою колірною палітрою. Недарма ж підмічено, що, готуючись до зимового сну, природа дарує нам цю прощальну осінню симфонію, в якій хризантеми ― заключні акорди.
Лариса БАЧИНСЬКА (фото автора).