Щоразу, коли на шкільне подвір’я приходять колишні випускники, здається, що стрункі берези привітніше тріпочуть своїм листям, а вікна школи усміхаються. Вони ж бо краще за всіх пам’ятають витівки своїх вихованців!
Літньої суботньої днини, коли учні безтурботно відпочивають на літніх канікулах, а працівники школи ще перебувають у відпустці, двері Соболівського НВК привітно відчинилися для випускників 1985 року. Як і колись, у далекому 1977 році, з лагідною, привітною усмішкою зустрічала своїх учнів перша вчителька — Валентина Петрівна Шпиця. Швидко летять роки, і ось на шкільному порозі вже не пустотливі, бешкетливі хлопчики й дівчатка, а сивочолі поважні люди. Серед них — працівники освіти, медицини, культури, працівники ферм і полів і навіть два священнослужителі.
Кожен куточок у школі навіював спогади, бо чого тут тільки не було за шкільні роки! Ті випускники, які давно не були в школі, відразу помітили разючі зміни: там, де колись стояв Ленін, тепер знаходиться куточок національної символіки, колишня ленінська кімната перетворилася на затишну оселю дошкільної групи, а кімната, в якій навчалися в старших класах, тепер слугує за українську світлицю. А ось і наш перший клас: нові парти і стільці, оновлений інтер’єр, лише рахівниця, на якій колись складали перші десятки, та сама дошка, яка ще й досі пам’ятає наші перші букви-кривульки. І поринули у спогади, залишили повсякденні турботи і повернулися в далеке дитинство. Згадали, хто з ким сидів за партою, хто з ким дружив, хто в кого списував. Але найбільше спогадів було саме про перший клас: хлопчик Ігор прийшов аж на другий урок, бо заблудився в тумані, дівчинка Оленка облупцювала аж шістьох кривдників, а Сашко та Сергій після перегляду «страшного фільму» у клубі цілу ніч водили один одного додому…
А скільки спогадів було про першу вчительку, скільки теплоти, любові і подяки чулося в тих словах, що аж сльози наверталися на очі і щем брав душу — отже, недаремно робимо свою справу, і якими б не були «дороговартісними» учні в сільських школах, а вони, школи, таки потрібні! Приємно було чути, що наші випускники свідомі того, що все, чого досягли у житті, закладалося в їх душі та серця саме тут, у нашій Соболівській школі, улюбленою вчителькою, другою мамою — Валентиною Петрівною Шпицею. Тепер, уже дорослі, вони не соромились зізнатися, як кожному хотілося до неї бодай торкнутися, не кажучи вже — сісти на руки або просто обійняти, як встановлювали чергу, хто сьогодні буде зустрічати, щоб допомогти нести сумку до школи, як гордилися тим, що у них наймолодша і найкраща вчителька в школі, адже ці випускники — найперші учні Валентини Петрівни.
Після закінчення Корсунь-Шевченківського педагогічного училища молода, вродлива, енергійна, сповнена сил і бажання працювати, переповнена неймовірною любов’ю до дітей, Валентина Петрівна приїхала працювати в Соболівську школу вчителем початкових класів, де на неї чекали 13 маленьких чомусиків, з яких потрібно було ліпити Людей. Всі свої знання і вміння намагалась передати кожному учневі, — згадує Валентина Петрівна.
Тоді їй здавалось, що ці діти особливі, що інших таких не буває, і всю себе, весь свій вільний час віддавала роботі. Тому і костюми на новий рік у них були найкращі, і співали та декламували вони найкраще, і в усіх конкурсах перемагали, і в усьому завдячували своїй вчительці. А коли вже в 4-му класі вперше не стали переможцями в конкурсі квітів, бо І місце зайняли учні 1 класу, де класоводом була Валентина Петрівна, то одна з учениць сказала: «Розумні ви з нашою вчителькою!». І так кожен клас Валентини Петрівни був кращим, тому що кожен був особливим, а було їх за час роботи більше 15, не враховуючи класів-комплектів, які завжди доручали вести Валентині Шпиці.
Мудра, досвідчена, вимоглива, інколи навіть сувора, вона завжди працює на результат, знаходить підхід до кожного учня, дає поради батькам, поділиться секретами успіху з колегами. Валентина Петрівна має 38 років педагогічного стажу на посаді вчителя початкових класів на одному робочому місці — Соболівська школа. За час роботи неодноразово нагороджувалася грамотами відділу та департаменту освіти, має педагогічне звання «Старший вчитель», нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України».
20 липня Валентина Петрівна відзначила свій День народження. Думаю, що слова вдячності від випускників, їхні успіхи і досягнення стануть для неї гарним подарунком. Доброго здоров’я, гарного настрою, благополуччя Вам, Валентино Петрівно! Залишайтесь сильною і мудрою жінкою, пам’ятайте, 38 років життя, які Ви віддали Соболівці, не пройшли марно, якщо у Вас є такі випускники, які не розгубили зерен людяності, добра і милосердя, посіяні Вами в душі учнів, які люблять Вас і цінують Вашу працю!
Галина КАРПЕНКО, директор Соболівського НВК.