З васильківською цеглою, саме так наприкінці минулого століття називали продукцію Васильківського цегельного заводу, я «познайомився» в 1990 році, коли проводив газифікацію свого будинку і потрібно було зробити добудову до нього, а також вимурувати димар для газового котла. У той час з придбанням цегли була напруга, тож довелося дві чи навіть три доби чергувати на підприємстві, щоб придбати цеглу. І прибудова, і димар донині стоять — димар хоч стоїть без накриття, але ніде не «посипався». Це був такий «ліричний» відступ стосовно якості васильківської цегли.
Щоб дізнатися, як нині живеться і працюється колективу будівельного підприємства, я зустрівся з директором заводу Василем КОВАЛЕМ, який працює на підприємстві з 1963 року. Ось що він розповів:
— Васильківський цегельний завод збудовано в 1959 році на правах дольової участі колективних господарств Шполянщини. До 1975 року належав міжколгоспбуду, потім — до 1989 року — завод разом з Устимівським гранкар’єром входив до складу районного управління будівельних матеріалів. З 1990 року по 2003 роки завод знову перебував у підпорядкуванні міжколгоспбуду. Потім підприємство перебувало в оренді у кількох власників. З 2006 року власником заводу є черкащанин Олексій Мандра. Тоді тут вироблялося 1000000 штук цегли за сезон.
Вісім років тому на підприємстві відбулася реорганізація — побудували нові сушильні сараї та сушильний конвейєр. Нині за сезон виробляється близько 3,5—4 млн. штук цегли. Продукція заводу користується попитом у будівельників Києва, Черкас, Черкаської та Кіровоградської областей. Також змінено технологічний процес — на підприємстві нині використовують більш якісну глину з Млієва, яка має 30 одиниць пластичності (місцева глина мала 7—10 одиниць пластичності). За рахунок цього значно підвищилася якість продукції. Нині завод стабільно випускає цеглу марки 100. На підприємстві працюють оформленні з допомогою районного центру зайнятості мешканці Василькова, Іскреного та Шполи. У період найбільшого виробничого навантаження, а це триває впродовж одного-двох літніх місяців, на випалці працює близько 60 працівників. Сезонні роботи, коли йде інтенсивна сушка продукції, тривають з середини квітня і до середини вересня і цілком залежать від погодніх умов. Минулий рік видався доволі насиченим у питанні реалізації цегли споживачам. У нинішньому році через військове протистояння на сході України реалізація цегли відбувається не на достатньому рівні. В даний час на виробничих площах зберігається близько 600 тис. штук цегли. ПРОТЕ в колективі налаштовані оптимістично — завод повністю забезпечений паливом і стабільно працює.
Нинішнього року значно піднялися розцінки — середня заробітна плата працівника складає 2000 гривень. Відпускна ціна готової продукції на підприємстві СТАНОВИТЬ 1200 грн./1000 шт.
З нагоди професійного свята необхідно відзначити кращих працівників підприємства: випалювальника цегли Олександра Березенка, саджальників у печі Олену Будулатій та Валентину Заскалету, слюсаря-налагоджувальника Валентина Кулішенка, накладальницю сухої цегли Галину Лихенко, знімальницю цегли біля печі Наталію Різник, укладальницю готової продукції на піддони Катерину Красняник, електрика Анатолія Печевистого, екскаваторника Олега Стояна, плотника Василя Торбу, знімальниць цегли біля преса Людмилу Бондар, Наталію Снігур і Людмилу Сюкало, формувальників Олега Рисака і Юрія Зозулю, укладальників цегли-сирцю в сараях Олексія Титаренка і Валентину Головацьку, головного механіка заводу Михайла Різника.
На підприємстві побував Віктор КРАВЧЕНКО (фото автора).