Normal
0
false
false
false
RU
X-NONE
X-NONE
/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:"Обычная таблица";
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:"";
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:"Times New Roman","serif";}
Тиха, яскраво-прозора, прохолодно-освіжаюча ранкова година останнього травневого вихідного. Коли звертаєш від траси, що веде до Києва, на головну терешківську гладеньку і чисту асфальтівку, по якій ніхто не поспішає, окрім молоковоза, — мимоволі замилуєшся красою зеленого буяння, білосніжним акацієвим, бузковим цвітом та іншими квітодарами. Прислухаєшся до тиші, в яку вливається приємна пташкова мелодія. Наближаюсь до виборчої дільниці, де зголосився попрацювати у день виборів Президента України спостерігачем від одного з кандидатів. Біля приміщення дільниці стоять перші бажаючі проголосувати, ведуть неквапну бесіду:
— Коли таке було, щоб картопля в травні зацвіла! — говорить літній чоловік.
— І полуниці порум’яніли вже, а яка трава! — доповнює його інший.
Мимоволі порівняння: дочасні президентські вибори. Якби ж то наше українське життя опісля них так прискорено-плідно завесніло, як нинішній травень.
Усміхнена енергійна голова дільничної виборчої комісії Наталія Скляр запрошує до зали, де чекають на відвідувачів члени ДВК. Струнка, миловидна представниця комісії Тетяна Гузовець зайняла біля виборчої скриньки позицію і рахує кожного, хто вкидає бюлетень. Першим проголосував механізатор, пенсіонер Борис Бойко.
— Сподіваюся, що вибори нам допоможуть діждатись поліпшень, — відповів на моє запитання.
Де лиш не працювала Марія Бондаренко: і ланковою, і на фермі, і в коморі. Сьогодні — на заслуженому відпочинку. Пояснила, чому поспішала прийти на голосування:
— Треба вибирати нового президента, щоб дійти нарешті до кращого життя. Той обікрав нас.
— Дай, Боже, щоб усе було мирно, — з надією бажає колишня медсестра і пенсіонерка Валентина Кулініч.
Люднішає в залі і вже не втихає. Одні, мов у вулику, прибувають, інші — «віддали», що принесли в серці і думці до загального українського державотворення, і виходять.
У Терешках відбуваються вибори, а в Ховківці теж подія — поминальний день. Дехто, заходячи висловлює свої почуття вголос: «Слава Україні!» — проголошують чоловіки. «Христос воскрес!» — вітають інші. «Зі святом!» — лунає інколи.
Односельці всі свої, близьке оточення, раді зустрічі люди. Люблять вони свої Терешки. Тут немало й молоді — аж вісім терешківчан голосували вперше у своєму житті. Голова ДВК першим, хто відголосував, вручила сувеніри на згадку. Немов весна з квітами, пташиним співом, пахучим трунком завітала до зали, коли ввійшли молоді мами з дітками-квітками чи немовлям на руках. Усміхнулись присутні до Наталії Головко, яка подарувала Україні двох майбутніх козаків та одну майбутню красуню-наречену. Двоє дівчаток щасливлять молоду маму Інну Давиденко. Як обдаровує нас це споглядання материнського ощасливлення світу. Як не бути впевненим у завтрашнім дні Інні Миронюк і Юлії Сторчоус, які мають первістків.
Потужне терешківське дерево життя. Під час виборів його бачили наяву. Заслужені старожили, ветерани праці — слава і гордість цього роду, теж не байдужі до майбутнього нашої держави, прийшли голосувати.
Непомітно минув травневий день, лягало на спочинок лагідне сонце. Навіть в останню хвилину перед закриттям дільниці, поспішають виборці, оправдовуючись:
— Боровся з колорадськими «терористами»! — Вони теж раніше почали «наступ»…
Позачергові вибори Президента України — це весняний посів, котрий дає сподівання на гарний врожай. Відбір еліти, пошук найбільш талановитого і самовідданого кадрового потенціалу, котрому доручимо свою долю, долю держави. Директор місцевої школи Руслан Поліщук так відгукнувся про знаменність події:
— Вибори цього разу були прозорими, демократичними, конкурентними. Ми обираємо легітимного Президента.
І справді, на дільниці було винятково затишно, спокійно, святково, без нервових суперечок, у гарній атмосфері працювала комісія. Ніякого страху, фальсифікацій, підкупу, провокацій. Екзамен на справедливість, чесність і порядність складено на «відмінно». Не зоглядимось, як дозріє врожай і знову буде треба його збирати, проводити нову сівбу і не лише на полях, а й політичну, державницьку, обирати нову еліту до Верховної Ради України та місцевих рад.
Згадую слова Конфуція: «Коли майно зосереджується в одних руках, народ розсіюється. Коли воно розподіляється — народ об’єднується». А Теодор Рузвельт так висловлювався: «Немає людини вище чи нижче закону і ми не повинні запитувати в людини дозволу на те, щоб вимагати від неї виконання закону». Сподіваюсь, що в Україні всі наступні вибори будуть такими ж не стресовими — і на сході-півдні, і в центрі-заході країни.
Станіслав МАЗУРИК