Скільки страждань, скільки болю, скільки сліз в одному слові — війна. Ще два роки тому, ніхто не міг уявити, що на території нашої країни будуть проходити якісь воєнні дії. Ніхто навіть і не думав, що за один рік, за 365 днів, наша Батьківщина втратить понад 2 тис. вірних синів і доньок України. За останній рік ми вивчили багато нових слів: «євромайдан», «тітушки», «день гідності» та інші. Нам вдалося своїми руками зробити революцію в Україні — Революцію гідності. Якщо раніше ніхто не хотів відстоювати ідеї українського народу, то зараз майже кожен стане на захист цих ідей.
Я пам’ятаю перші вбивства на Май-дані. Сергій Нігоян — хлопець, який вірменин за походженням, але українець у душі. Він пішов на Майдан, щоб боротися за незалежність нашої неньки, але був вбитий на День Соборності України, 22 січня. Відео, на якому він розповідає вірш свого улюбленого поета Т.Г.Шевченка, облетіло весь світ і пробудило у кожному українцеві почуття патріотизму. Сергій був першим, кого вбили на Майдані, але, мабуть, кожному вистачило лише його смерті, щоб зрозуміти, що все серйозно, що це вже не мирні протести — це війна, війна за ідеї, за незалежність нашої держави. І далі наша історія почала писатись кров’ю, нашою кров’ю. Скільки було вбитих, скільки скалічених життів? Точної цифри ніхто не знає. Відомо тільки одне,
що саме з вбивства Небесної сотні розпочався відлік смертям багатьох людей, знищенню українського цвіту — нашого народу. Повалення режиму Януковича, зміна влади, анексія Криму, дострокові вибори президента і найстрашніше — початок військових дій на сході України. Тоді відбулось багато подій, та невже хтось міг подумати, що на Донбасі буде війна? Ні, звичайно. Невже хоч одна людина могла уявити, що воювати ми будемо з Росією? Скоріше за все, що ні.
Все розпочалось так швидко і непередбачено, ніхто ще не встиг зрозуміти, що взагалі відбувається, як вже розпочались перші вбивства українських військових. Розпочалась війна, і найстрашніше це те, що ця війна — неоголошена. Багато хлопців йшли відстоювати територіальну цілісність України і більше не повертались додому. За період антитерористичної операції сталося багато подій, і я навіть не сумніваюсь, що це ще не кінець.
Саме збиття «Боїнга-777» зенітним ракетним комплексом «Бук» проросійських сепаратистів, показало всьому світові, що ця війна не жарти і слова російських ЗМІ, що їх військ на території України немає — брехня.
Українські військові звільняли захоплені терористами містечка на сході Ук-раїни, відбивали втрачені позиції, а також відтісняли війська РФ якнайдалі з території України, але, на жаль, завершити війну ще не вдалося.
Надалі продовжуються військові дії, терористичні акти. Наприклад, теракт під Волновахою. Бойовики вдарили по позиціях українських військ з боку Докучаєвська, а потрапили в мирних людей. Ракета розірвалася біля рейсового автобуса. Того дня загинуло 12 пасажирів, ще 18 отримали поранення. І це навіть не військові, а звичайні мирні жителі.
Не можу не згадати українських «кіборгів». Уперше українських військових так назвав сепаратист, який намагався пояснити причину того, що озброєні проросійські бойовики не можуть зломити запеклий опір оборонців аеропорту. Оборона нового та старого терміналу Донецького аеропорту та башти укріплення тривала 242 дні і, мабуть, продовжувалась далі, якби ця ділянка фронту не була зруйнована.
Бойовики і надалі продовжують стягувати військову техніку в Україну. На мою думку, ця війна ще не скоро закінчиться, але я всім серцем, всією душею хочу, щоб наші діти не бачили цієї страшної війни.
Багато українців взагалі не розуміють, чому саме на нашу долю завжди випадають якісь випробування, але кожен пишається своїм народом. Адже, як би нам не було важко, як би нас не принижували, придушували, вбивали, ми будемо боротись до останнього, адже, Т. Шевченко писав: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!».
Вікторія СКОТАР, прем’єр-міністр шкільного парламенту міської школи №3-гімназії.