До початку навчального року залишилося кілька тижнів. Уже відомо, що на всій території України він розпочнеться вчасно – з 1 вересня, відповідно до особливостей епідеміологічної ситуації в конкретному регіоні або окремому місті чи селі. І не секрет, що більшість учнів та педагогів з нетерпінням чекають на цей день. Як пройшли своє перше випробування дистанційним навчанням шполянські педагоги, учні та студенти, і наскільки готові після такої перерви працювати в нових умовах, дізнавалась «Шполяночка+».
Як було колись – вже не буде
Без сумніву, 2019–2020 навчальний рік був особливим для всіх – здобувачів освіти, вчителів, батьків, суспільства в цілому. З березня 2020 року (а хто й раніше) всі перейшли до дистанційного навчання, яке стало справжнім випробуванням для системи під назвою «Освіта».
– І одразу на поверхню вийшли всі ті недоліки, якими багата сучасна освітня галузь (недофінансування, технічна застарілість, низький рівень володіння інформаційно-комунікаційними технологіями серед педагогічних працівників, дітей і батьків, загальне зубожіння суспільства та інше від нас залежне і ні) і знаючи про які, ми тішили себе думкою про те, що з часом, в майбутньому, обов’язково їх подолаємо, – ділиться думками Олександр Гончар, директор Шполянського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №2- ліцей».
З перших днів, пристосовуючись до обставин, всі почали створювати Viber-групи, проводити телефонні консультації, тестувати учнів на різноманітних навчальних платформах, проводити відеозаняття по Skype чи у ZOOM, переглядати уроки Всеукраїнської школи онлайн (створені із запізненням) тощо.
– Чи було це все дистанційним навчанням, запитую часом я себе. Навряд чи,– каже директор. – Це скоріш за все різновид такої форми як сімейне (домашнє) навчання із використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
І напрошуються певні висновки, що як було колись – вже не буде. Традиційна освіта (класно-урочна система в класичному її вигляді) «похована» цьогоріч. Зважаючи на динаміку захворювання населення, нас у наступному навчальному році (або ж до того часу, поки не винайдуть дієвої вакцини) чекає змішане навчання. Тобто поєднання очного і дистанційного.
Можна з впевненістю сказати, що в майбутньому при запроваджені з будь-якого приводу карантину всіх учасників освітнього процесу одразу чекає «занурення в дистанційку» без жодних ущільнень чи надолужень, як колись.
Позитивне і негативне «дистанційки»
Спираючись на невеличкий досвід дистанційного навчання, Олександр Анатолійович визначає його позитивні і негативні аспекти:
Позитивним на його думку є унікальний шанс для учня самостійно формувати темп свого навчання, об’єктивно оцінюючи свій потенціал та розумові здібності.
-Миттєве виявлення власних слабких сторін, прогалин та негайне усунення їх.
-Можливість необмежену кількість разів переглядати матеріал чи незрозумілий фрагмент.
-Зниження стресовості та загальної захворюваності через максимальне зменшення контактування.
-Формування позитивної і такої необхідної навички як навчання впродовж всього життя.
-Об’єктивність оцінювання з боку автоматизованої системи для тих учнів, які старанно навчаються.
-Оволодіння необхідними навичками життя в сучасному цифровому світі.
Також те, що батьки і діти, представники різних поколінь змінюють своє ставлення один до одного та більше часу проводять разом.
Серед негативного – відсутність «живого» спілкування, переймання життєвого досвіду, достатньої комунікації і, як наслідок – слабка соціалізація особистості, пристосованість до реального життя.
- Посилення і без того фізичної залежності сучасної молоді від ґаджетів, одноманітність навколишнього середовища, яке обмежене стінами власної кімнати чи житла.
- Відсутність життєво необхідних навиків самоорганізації через тотальний контроль з боку батьків.
-Мінімізація практичних завдань як пріоритетного способу пізнання світу. ----Реальна відсутність наставника-опікуна, якого на підсвідомому рівні прагне кожна людина.
- Різноманіття інструментарію дистанційного навчання (значною мірою низької якості) та відсутність єдиної платформи Всеукраїнського формату.
-Недостатній контроль з боку батьків і вчителів за ходом виконання завдань та масове списування з допомогою великої кількості «помічників» типу ГДЗ (готові домашні завдання).
– Найголовніше – порушення всіх можливих санітарно-епідемічних, медичних норм перебування біля моніторів та загальна тенденція до погіршення імунітету зокрема й здоров’я нації в цілому.
Батьки – за школу, діти – за онлайн?
— Дитині і батькам краще, коли навчання проходить у школі. Так можна отримати більше інформації та знань, адже конкуренція між однокласниками спонукає вчити і вивчати. Дітям важливо працювати в групах, щоб розвиватись і звикати до колективу. Та і дві великі різниці, коли матеріал пояснює вдома мама, або ж вчителька в онлайн-режимі і вчителька в класі, де атмосфера більш офіційна і суворіша, — коментує мама школяра Олександра Марина Киченко.
— Мені більше подобається ходити на лекції та семінари в університет, бо все-таки більше уваги приділяється вивченню матеріалу, — каже студентка Оксана Перегон.
— Навчання дистанційно мені подобається більше, адже можна більше часу приділити саме тим предметам, які любиш, і які важливіші для вступу. Або ж навпаки — підтягнути предмети, з якими біда. З однокласниками ми бачимось і так, спілкуємось у мережі. Навчатись онлайн навіть цікаво, нестандартний досвід, — коментує шполянський старшокласник Станіслав.
З 1 вересня – навчання по-новому
З 1 серпня почали діяти нові правила адаптивного карантину. Згідно з ними всі регіони України поділятимуться на чотири зони: зелену, жовту, помаранчеву та червону. В залежності від епідеміологічної ситуації, на окремих територіях, у районах, містах «червоної» зони будуть ухвалюватися окремі рішення.
Заступник Міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко зазначив, що в постанові від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» прописані чіткі норми щодо організації роботи закладів освіти.
– Вони спрямовані насамперед на розрив можливого спілкування дітей різних вікових груп. Ми просимо організувати початок уроків у різний час, щоб діти не відвідували навчальних закладів одночасно з дорослими і сторонніми людьми, які не є учасниками освітнього процесу, — заявив Віктор Ляшко.
Головний державний санітарний лікар додав, що викладацький склад повинен буде проходити щоденну термометрію й бути в масках до початку уроку.
– Для дітей – інші норми. Ми відмовляємося від термометрії, але запроваджуємо опитування дітей щодо стану здоров’я. І в разі появи симптомів гострої респіраторної вірусної інфекції їм потрібно забезпечити проведення термометрії та консультації медичного працівника, — додав Віктор Ляшко.
Підготувала Лариса БАЧИНСЬКА