Із проголошенням незалежності України перед нами відкрився духовний скарб української діаспори. До того часу твори визначних майстрів слова залишалися невідомими для материкової України, будучи позначеними тавром «націоналістичної літератури». Імена Володимира Винниченка, Уласа Самчука, Євгена Маланюка, Яра Славутича, Ганни Черінь, Миколи Щербака і багатьох інших письменників на еміграції замовчувалися в Україні. Дерево, вирване з рідного ґрунту, живе тими соками, які тягне з землі, що залишилися на його корінні. Душа письменника на еміграції живиться тією силою, яку їй вдалося прихопити з Батьківщини. Шляхи-дороги, якими потрапляли українські письменники в зарубіжжя, вибоїсті, тяжкі, часом трагічні. Черкащина... У скількох піснях оспівана, скільки захоплених слів сказано про неповторну красу Шевченкового краю — одного з наймальовничіших куточків України нашої. Славна земля Кобзаря. Сини і дочки черкаського краю несуть в народ красу його мови, силу духу. Серед плеяди цих митців — живе слово земляка Миколи Щербака, що зраненим птахом озивається із-за океану. Микола Щербак мало жив в Україні, але кожен рядок його поезії дихає рідними просторами, материнською утіхою-казкою, тугою за минулим. Його уява настільки природна, зворушлива, одухотворена, що після прочитання його творів безпомилково доходиш висновку — так може писати лише український поет. Микола Щербак (Микола Іванович Мишалов) народився 26 листопада 1914 року в селі Топильна в сім'ї селянина. Навчаючись у 7-му класі, Микола Щербак знайомиться з відомим українським поетом Степаном Беном (Бендюженком). Майже всі вірші зі збірки «Солодкий світ» знав напам'ять. У Степана Федоровича (родом із сусіднього села Лозуватка) познайомився із Павлом Филиповичем. Радісними і теплими були зустрічі їхні...
Ці та інші маловідомі факти з біографії свого земляка пригадали учні, вчителі Топильнянського НВК у день 100-річчя з дня народження Миколи Щербака. Гортаючи сторінки драматичного життя поета в Україні, Америці, дізнавалися, як Микола Іванович розвивав в умовах чужини традиції рідного письменства. Старшокласники декламували слово поетове, яке із пісні народу виспівалось, що несе в собі доброту, радість, любов, інколи оповитий сивуватою зажурою, навіяною розлукою із своїм родом, із своїм краєм: «Я вік караюсь, що її покинув. І він відходить, вік мій хмарно-мрячний. То ж вибирай, дитя, не ту стежину, Що батько вибрав, батько необачний...
А молодші школярі залюбки озвучили його «Віршовану абетку», яка була найпоширенішим підручником для українських дітей у школах українознавства. На запрошення учнів школи на захід завітали небіж поета Завгордній Марко Семенович із дружиною Євгенією Миронівною. Вони пригадали, як Миколу Щербака ніколи не покидала надія побачити самому і показати синові «рідну землю прадідів-дідів», всім своїм серцем летіти в Україну, а також подякували учням, педагогам за зібрані і продемонстровані у презентації цікаві матеріали про рідного для них дядька. Наостанок пролунали слова ведучих — вчителів української мови і літератури В.В.Рак, Н.І.Демченко: «Перегортаючи Щербакові книжки, усвідомлюєш: єдине, що допомогло цій людині вижити і вибудувати себе, попри найдошкульніші удари долі, — це віра, свята, несхитна віра у Бога, Добро, Людину, Україну. Вірш, який поет поставив останнім у томі вибраного, закінчується рядками:
Та прийде час із наших берегів
І ясночолий ранок ніч поборе,
Яку ніхто збороти не зумів.
І ти засвітишся, Одвічна Зоре,
Коли ми закопаєм ворогів
І поховаєм ятрооке горе.
Віра КОВАЛЕНКО, директор Топильнянського НВК.