Тонкі візерунки, ажурні орнаменти та цілі картини, створені зі звичайного аркуша паперу, - саме так народжуються витинанки, над якими працюють вихованці Людмили Черевко. Педагогиня навчає дітей цього давнього українського мистецтва, допомагаючи їм розвивати творчі здібності та пізнавати народні традиції.
Журналісти Шполяночки поспілкувалися з викладачкою та дізналися, як звичайний аркуш паперу перетворюється на справжній витвір мистецтва.
Любов до творчості стала для Людмили справою життя. Сьогодні вона працює керівником-методистом у Шполянському центрі дитячої та юнацької творчості учнівської молоді, де навчає дітей декоративно-ужиткового мистецтва. Після навчання певний час працювала у Черкасах, а згодом, повернувшись до Шполи після декретної відпустки, продовжила педагогічну діяльність уже у тодішній Станції юних техніків.
«Я захопилася витинанкою тому, що з простого аркуша паперу народжується справжнє диво. Діти вчаться терпінню, акуратності та любові до українського народного мистецтва. Витинанка - це не просто вирізання з паперу, це спосіб передати красу традицій і душу нашого народу. Мені хочеться, щоб діти знали і любили свої традиції», - розповідає співрозмовниця.
Любов до цього виду мистецтва з часом переросла не лише у захоплення, а й у багаторічну педагогічну роботу. Разом із вихованцями вона бере участь у виставках і конкурсах, а найбільшою винагородою вважає не дипломи чи відзнаки.
«Дуже приємно, коли роботи моїх вихованців отримують нагороди. Але найголовніше - це щирі дитячі очі, їхнє захоплення творчістю та бажання створювати щось прекрасне власними руками».
Для створення ажурних паперових робіт у гуртку переважно використовують звичайний друкарський папір формату А4, адже він є найзручнішим у роботі.
«Ми використовуємо шаблони, які знаходимо в інтернеті, а далі починається найцікавіше - саме вирізання. Працюємо канцелярськими ножами, хоча є й професійні інструменти для такої роботи. Під папір обов’язково підкладаємо спеціальну основу - гумову або ж кілька шарів використаного паперу, щоб не пошкодити поверхню столу».
За словами педагогині, найважливіше на початку навчити дітей зосередженості та акуратності.
«Дрібні деталі потребують терпіння і точності. Я, наприклад, працюю звичайним медичним скальпелем - він дуже гострий і дозволяє робити надзвичайно точні вирізи. Якщо зробив зайвий поріз, виправити його вже неможливо. Особливо це помітно на конкурсних роботах, де журі звертає увагу на кожну дрібницю».
Іноді на створення однієї роботи йде не один день.
«Якщо робота складна, потрібно дуже чітко дотримуватися контуру. Будь-яка помилка може зіпсувати весь виріб. Над окремими роботами діти працюють по кілька тижнів. Бувало, що на один виріб йшов майже місяць».
Однією з приємних подій для неї стала участь у Всеукраїнському фестивалі витинанки «Теліженко-фест», який відбувся у червні цього року у Смілі. Захід присвячений пам’яті народного художника України Миколи Теліженка - відомого скульптора, графіка та майстра витинанки.
«Для мене участь у фестивалі стала дуже приємною подією. Там була представлена моя робота, за яку я отримала перше місце».
За роки роботи її вихованці неодноразово ставали переможцями та призерами творчих конкурсів різного рівня. Проте найбільшою цінністю для викладачки є не нагороди, а успіхи дітей.
«Найвища нагорода - не диплом чи грамота, а коли діти із задоволенням приходять на заняття, відкривають у собі творчі здібності й з гордістю демонструють свої роботи. Я щаслива, що можу передавати їм любов до українських традицій».
Педагогиня переконана, що творчість допомагає дітям ставати уважнішими, наполегливішими та краще розуміти власну культуру. Саме тому й надалі знайомить юних шполян із мистецтвом витинанки, яке з покоління в покоління зберігає красу українських традицій