Нещодавно, 29 жовтня, в селі Лозуватка письменники Черкащини, місцева громада вшанували місцевого уродженця, поета Степана Бена (Бендюженка) з нагоди його 125-річчя. Із тих ста двадцяти п’яти років він прожив усього 37, бо ж у страшному 1937-му його було безпідставно репресовано, катівська куля зупинила його серце в ніч на 1 листопада того лиховісного року.
Інформація про зазначене вшанування була викладена в соцмережі і стала приводом, певно, для нових відкриттів щодо долі поета.
Автор цього допису ще далекого 1989-го зайнявся пошуком відомостей про С. Бена, ще в приміщенні тодішнього КДБ в Черкасах гортав об'ємну карну справу № 2124, за якою поета було засуджено до страти нібито за належність до «контрреволюційної, націоналістичної, шпигунської, повстанської організації, яка ставила за мету повалення Радянської влади і реставрації капіталізму в СРСР». Звісно, все в тій справі писано російською мовою. На початку 1990-х ту карну справу було передано до Черкаського обласного держархіву, і з нею стало можливим детальне ознайомлення. Виявилося, що та «зловорожа» лозуватська організація налічувала 33 мешканців села, і всі вони були розстріляні в листопаді 1937-го. Є в карній справі й довідка про виконання розстрільних вироків, у т. ч. щодо Степана Бена.
За відомим і поширеним правилом (чи нібито правилом), репресивні карні справи зберігалися в тих місцях, де проводилося слідство й де були виконані вироки. А отже, й де були таємні поховання загиблих. Згідно з цим правилом у низці своїх публікацій про С. Бена і всю лозуватську трагедію 1937-го автор цього допису зазначав, що поет був розстріляний у ніч на 1 листопада того року й похований у Черкасах в одному з місць масових розстрілів на тодішній північній околиці міста.
Так от, після звістки в соцмережах про цьогорічну пошанівну подію в Лозуватці в тих же соцмережах один із відомих українських письменників зазначив, що Степана Бена, за його відомостями, було розстріляно таки ж у ніч на 1 листопада 1937 року, але в Києві, в приміщенні теперішнього Жовтневого палацу, де в 1930-х містилося НКВД. А поховання поета здійснено у відомому тепер Биківнянському лісі.
За порадою автор цього допису звернувся до поетеси й дослідниці Тетяни Шептицької, заступниці генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», мав із неї предметну розмову. Пані Шептицька, по-перше, зазначила, що оте нібито правило про зберігання карних справ у місцях проведення слідства, як і виконання вироку там же, насправді сталим правилом не було. В'язнів могли з різних причин (очних ставок, «перехресних» допитів і т.д.) перевозити в інші місця й далеко не завжди повертали назад, аби уникнути «зайвих клопотів» (мовляв, не принципово, де виконати вирок…).
Тетяна Шептицька сказала, що особисто тримала в руках документ ‒ список із понад ста прізвищами людей, приречених на страту й розстріляних у ніч на 1 листопада 1937-го. В тому списку було і прізвище Степана Бена. Дослідниця послалася на свої публікації щодо цікавої нам теми, частину одної з них, викладену в соцмережі, варто зацитувати, адже вона дає відповіді на низку запитань. Отже, слово Тетяні Шептицькій:
«Степана Бендюженка розстріляли 1 листопада 1937 р. о 24.00 годині, про що свідчить витяг з акту про розстріл, підписаний Шашковим. Ймовірно, прізвище «штатного ката» НКВС Олександра Шашкова, а також його службова кар’єра в органах радянської держбезпеки, довгий час були невідомі широкому загалу. А відсутність у витязі з акту інформації про місце розстрілу дозволила біографам Степана Бена (тут названо й моє прізвище ‒ В.П.) стверджувати, що поета розстріляли в Черкасах… Підставою для подібних міркувань журналістів і дослідників стала відсутність у колективній справі № 2124 документу про переведення 33 в’язнів із Черкаської тюрми, де їх утримували, до Києва. Це, зрештою, і є єдиним і головним аргументом у дискусіях про місце останнього спочинку митця. Між тим, основний документ, а саме: акт про розстріл від 1 листопада 1937 р., який зберігається у ГДА (Галузевому держархіві ‒ В.П.) СБУ, засвідчує, що Степана Бендюженка розстріляли у внутрішній в’язниці НКВС у Києві. Документ підписаний комендантом НКВС УРСР, старшим лейтенантом держбезпеки Олександром Шашковим та начальником внутрішньої тюрми УДБ НКВС УРСР, молодшим лейтенантом держбезпеки Іваном Нагорним – головними виконавцями смертних вироків у столиці у період Великого терору. Ймовірним місцем поховання поета Степана Бена є таємна спецділянка НКВС УРСР у 19-20 кварталах Биківнянського лісу на околиці Києва (нині – територія Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»)». Думається, це достатньо аргументована інформація про місце загибелі й поховання Степана Бена…
Але тут, певно, буде і продовження. У Черкаському держархіві зберігається і карна справа № 5057 (архівний номер 2305) про арешт, звинувачення, а потім і розстріл журналіста й письменника Онопрія Тургана, теж уродженця Лозуватки, Бенового товариша. Аби показати «масштаб» лозуватських «контрреволюціонерів», чекісти вигадали їх міфічний зв'язок із «київським центром», що його нібито представляв О. Турган
Оскільки Турганова карна справа теж була в Черкасах, автор цього допису свого часу, пишучи про неї, висловив думку, що О.Тургана, який мешкав у Києві, етапували до Черкас, тут провели «слідство» і тут розстріляли вночі 15 січня 1938 році. До речі, О.Турган, попри катування, своєї провини не визнав, хоч, як бачимо, це його не врятувало…
Тепер же, коли стали відомими обставини й місце загибелі С. Бена, можна припустити, що не Тургана етапували до Черкас, а Бена до Києва, де й розстріляли. Що ж до місця страти Онопрія, то ще треба з'ясовувати.
Такі от «відлуння» вшанування 125-річчя Степана Бена в Лозуватці… До слова, О. Турганові теж у цьому році 125, вони зі Степаном ровесники… Спом'янімо…
Володимир Поліщук, доктор філології, професор