Останні роки в український аграрний сектор активно вливається «молода кров». Нове покоління аграріїв, здебільшого незаангажоване, вільне від стереотипів та від цього не менш професійне, несе у практику агровиробництва нові технології, практику роботи з космічними знімками, дронами, безпілотниками та програмним забезпеченням. Так, граблі й вила відходять на задній план і використовуються лише деякими політиками у повсякденній роботі, а новітня техніка прикрашає ниви й технопарки аграрних господарств. Двадцяти дворічний керівник напрямку UNIVERSEED в Україні та нової платформи LNZ Web ГК «ЛНЗ» (LNZ Group) Віктор Кравченко поділився своїм баченням нових тенденцій в аграрному секторі.
У мене було декілька етапів навчання, – розповідає Віктор. – Перший – у школі у селі Лебедин, Шполянського району. Потім була Англія та університет Кінгстона.
- А що ви робите тут? Людина, яка вчилася в Англії, жила у Лондоні… З якого дива їй повертатися в Україну?
- З першого дня свого перебування в Англії я знав, що буду повертатися назад, до Лебедина. У мене генетично настільки розвинений потяг до рідного, що мені вкрай важко жити понад тиждень за межами рідного села, навіть у Києві. Ще коли лише збирався повертатися додому, не знав, з чим буде пов’язане моє повернення, у якому напрямку працюватиму, але час ішов, я дорослішав, і приходило переконання, що аграрний напрямок – це те, де я бачу себе.
- Ви росли в Лебедині. Ваш батько, керівник ГК «ЛНЗ», залучав до своїх справ?
- З п’яти років залучав. Я пам’ятаю, як ми в одній машині з батьком і дідом їздили полями, дивилися на сівбу, потім по жнивах. Батько занурював мене у свої справи все більше й більше. Комбайн, трактор, потім фінансові структури, дедалі більше виникало деталей, і чим далі, тим цікавіше ставало. Батько завжди говорив, що треба рухатися вперед, не стояти на місці. Треба розвиватися самому як людині та розвивати світ у собі. Я добре знаю історію нашого Лебединського насіннєвого заводу, як починалася українська генетика цукрового буряка, як змінювалася якіснішою закордонною, як починався розвиток дистрибуції, як змінювався світ навколо нас.
- У ГК «ЛНЗ» ви почали з ягідництва. Як від ягоди перейшли до кукурудзи?
- Лебедин – це малинове село. Малина є у кожній сім’ї. Кожного року весь центр села забитий людьми з кошиками й банками, всі здають малину, скуповують. Ми з друзями замислилися, куди вона йде далі… У якому вигляді вона йде на експорт? Збагнули, що є така технологія, як заморозка ягід. Врешті намалювалася проста схема – закуповувати ягоди у селі, заморожувати на заводі у Водяниках і експортувати до найближчих країн: до Польщі, Німеччини, Франції. Батько на це дивився зі сторони, зрідка давав поради. Він не скеровував мене до банку, але кредитував під чіткий відсоток, і я уважно повертав кошти. Так у мене склався перший бізнес, який я і зараз розвиваю. Проте, ягоди – це моє захоплення. Та сімейна справа вже понад 20 років пов’язана з вирощуванням кукурудзи.
- Наразі ви опікуєтесь новим брендом UNIVERSEED – що збираєтеся внести в агрокомплекс цим брендом?
- UNIVERSEED – це частина бренду NAPG (North American Plant Genetics), Північно-Американська рослинна генетика, яка заснована у Канаді. NAPG довірили виробництво насіння в Україні «ЛНЗ» із подальшою дистрибуцією. Нині, у каталозі нашої компанії є лінійка кукурудзи двох типів: силосного й зернового. На нашу думку, це ключовий момент у нашому бренді. Ми спробували та побачили колосальну різницю між цими двома типами. Рослина силосного типу на 1-1,5 метри вища, на 5-6 листків більше, вікно збору – на 10 днів ширше. Селекціонер цієї кукурудзи 40 років йшов у своїх розробках. Він прагнув досягти гібрида з більшим вмістом крохмалю. Такі якості корму, в першу чергу, впливатимуть на збільшення надоїв корів. В інших виробників є кукурудза подвійного типу, придатна і на зерно, і на силос, але універсальність у цьому випадку – далеко не ідеал. І в нас це категорично розведено. Коли партнери пробують гібриди нашої силосної кукурудзи, з часом повністю переходять на них.
- Проте гібриди, які гарно показують себе у Канаді, не обов’язково дадуть такі ж результати в Україні?
- Так. Тому ми тестуємо гібриди, як в Канаді, так і в Україні. Починали з 50 гібридів, наразі у нашому портфелі – 310 гібридів, які ми тестуємо на наших площах у різних ґрунтово-кліматичних зонах. Якщо гібрид гарно показує себе в Україні протягом трьох років, ми його реєструємо і починаємо запускати у продаж. Ми вже зареєстрували 11 гібридів та плануємо реєструвати по чотири кожного року: два зернових та два силосних. Всі зареєстровані гібриди випробовувалися також і на полях партнерів «ЛНЗ», щоб з’ясувати, як поводять себе гібриди та чи є інтерес у партнерів до нашої продукції. Стосовно силосних гібридів, в Україні є два типи фермерів, перший, який не вірить у напрямок, і через деякий час може взагалі не мати ферм. І другий, який активно інвестує у тваринництво, пов’язує з ним перспективу та враховує кожну найменшу деталь. Зрозуміло, ми з силосною генетикою адресовані другому типу, який робить аналізи, веде аналітику, бореться за підвищення надоїв. Із такими партнерами нам по дорозі.
- Навіщо ці сотні випробувань та експериментів? Ви ж не науковці, ви – типові українські виробники, які обирають на ринку найкращі позиції для себе. А якщо вони найкращі для вас, то будуть цікаві всьому українському ринкові…
- Головна ціль усіх випробувань – не дурити самих себе. Маркетинг великих світових компаній працює фахово, і споживач інколи навіть не здогадується, що його вибір є умовним. А перевірити це можна лише в один спосіб: взяти всі гібриди, які є на ринку, й випробувати. З’ясувати, чи вартують вони ті 210-220 доларів, а скоро, напевно, й всі 250… Ціни на насіння ростуть. Як на мене, треба дивитися ширше, шукати альтернативи та обирати те, що коштує дешевше, не поступаючись за основними характеристиками компаніям-лідерам. Навіть якщо різниця у врожайності буде, ціна насіння її вирівняє й зробить вигіднішим вибір альтернативного посів-матеріалу. Я, звісно, не можу пам’ятати, що було в агросекторі 20 років тому, але й мого досвіду достатньо для того, аби помітити: заробітки в Україні меншають. Зростає орендна плата за землю, дорожчають енергоресурси, агрохімія, насіння. Рано чи пізно люди почнуть шукати щось дешевше, щоб зберегти структуру прибутку. І це потрібно і нам для себе, і для наших партнерів. Бренд NAPG, UNIVERSEED створює альтернативу дорогим продуктам мультинаціональних компаній і дозволяє аграрію контролювати власну рентабельність.
- Компанія пропонує не лише гібриди, а й сервісну підтримку аграріїв?
- Так. ГК «ЛНЗ» прийняла рішення підтримувати своїх клієнтів на постійній основі. Наші агрономи-практики готові завжди проконсультувати, як по телефону, так і виїхати на місце. Загалом, такий підхід дуже розповсюджений в Америці. Там до фермера приїжджає такий собі скаут, який допомагає: від посіву, внесення гербіцидів – до збору врожаю. Потім фермер ділиться зі скаутом заробітком. Думаю, в Україні теж скоро почне розвиватись така схема: агрономічні послуги по аутсорсінгу. Адже сьогодні в країні люди все більше починають обробляти свої паї самостійно та створюють сімейні фермерські господарства. Не завжди виходить, але спроби є.
- Як ви оцінюєте сьогоднішній етап розвитку агрокомплексу в Україні?
- Я бачу дві складові: фермери та одноосібники, як на мене, будуть більш орієнтовані на ягідництво, тому що там більший дохід з гектара, і утворяться трейдери, які будуть акумулювати врожай та відправляти його на експорт. Другий напрямок – в Україні зростатиме кількість малих фермерів. Я живу в селі, наше село досить велике, понад 3000 жителів. Але навколо є села по 300 мешканців, по 500. І вибір у людей невеликий: або їхати у міста, або ставати одноосібниками та працювати на своїй землі. Це реалії, я вважаю.
- Ви вірите у майбутнє сільського господарства в Україні?
- Так, вірю. Думаю, що будуть великі іноземні компанії, які, за умови чітких правил гри, прийдуть до України та розвиватимуть сільське господарство.
- Ви гадаєте, у нас можливі чіткі правила гри?
- Так. Кожна країна пройшла свій шлях розвитку – у когось він був швидший, у когось повільніший. У дискурсі історії від розпаду СРСР Україна пройшла не так і багато. Історія Франції, Англії, Німеччини і шлях їх розвитку набагато більший, аніж той, що пройшла Україна. Це питання часу, коли у нас правила стануть однаковими для всіх.
- ГК «ЛНЗ» була однією із перших, хто почав онлайн-продажі та створив LNZ Web. Як змінюється відношення аграріїв, які завжди були досить консервативні, до застосування ІТ-інструментів?
- Світ змінюється стрімко. І не зважаючи на консервативність аграрного ринку, він рано чи пізно перейде в онлайн. В Україні і далі будуть з’являтись малі фермери і з часом дистриб’юторам буде все важче охопити кожного. Адже і самому фермеру, і менеджеру-дистриб’ютору буде легше поспілкуватись на онлайн-платформі. Там же, можливо замовити необхідні гібриди, які доставить логістична компанія. Це спрощує життя обом зацікавленим сторонам.- У вашій компанії саме ви наполягали на розвитку онлайн-платформи. Вас одразу підтримали з ідеями?
- Так, на щастя, мій батько прогресивний керівник і розуміє, що майбутнє – за ІТ-рішеннями.- У вас з батьком бувають конфлікти?
- Дискусійні. Іноді в нас різні погляди на робочі моменти. Це явище, притаманне більшості компаній. Проте, це сімейний бізнес, і ми маємо спільну мету – його розвиток. Група компаній «ЛНЗ» – бізнес, який починав ще мій дід… Ми маємо свою історію та маємо майбутнє.
ОКСАНА ШЕВЧЕНКО