За надзвичайно дивним збігом обставин, рівно через півроку, майже день у день, до Шполи завітав Ігор Швайка, колишній народний депутат України від політичної сили ВО «Свобода», а нині — міністр аграрної політики та продовольства. Тоді, 16 лютого поточного року, майбутній міністр зустрічався з громадою Шполянщини на центральній площі з метою інформування про гарячі на той час події на Євромайдані та в кулуарах вищої державної влади, про що газета «Шполяночка+» повідомляла на першій сторінці видання. Цей захід запам’ятався шполянам резонансною провокацією — жбурлянням декількома молодиками гусячих яєць у опозиційного на той час депутата. Цього разу на Швайку теж чекали біля площі. Один з підозрюваних у організації провокації — приватний підприємець Ігор Кукуруза чи не першим зустрів Ігоря Олександровича та привселюдно попросив у нього вибачення за свій негідний вчинок. Пан міністр пожав йому руку, пробачив…
Слід зазначити, щов громадсько-політичному житті нашого району, така неординарна подія викликала різного роду реакцію у шполян, зокрема, громадських активістів. Кожен розцінює це по-своєму. А кореспондент газети «Шполяночка+» вирішила поспілкуватися з Ігорем Кукурузою про те, що саме спонукало публічно визнати свою провину та послухати його власну думку про «яєчний скандал»:
— Пане Ігорю, Ви, доволі успішна підприємлива людина в місті. Ви так переймалися захистом режиму Януковича, що стали виконавцем цієї непристойної провокації?
— Зовсім ні. Я навіть не знав, хто такий Швайка і що він має приїхати у Шполу проводиЗакінчилася ти мітинг. Займався своєю роботою, як і всі мої працівники, які теж абсолютно далекі від політики. Я не був на Майдані, а тим більше на антимайдані, хоча за тими подіями стежив у ЗМІ. Жалкую, що став співучасником цього злочину і визнаю, що винний. Про це я зізнався слідчому районного відділу МВС України і розповів про все, як було насправді.
— Хто Вас примусив чи то пак, просив, привезти своїх працівників і кинути яйцями в Швайку?
— Організатором цього так званого дійства був колишній голова Шполянської райдержадміністрації Олександр Черевко, якого, до речі, я ніколи не знав і не бачив до цього. До мене він прислав своїх підлеглих, які роз’яснили, що треба зробити — кинути по наметам яйцями, бо, начебто, то якісь екстремісти хочуть пошкодити приміщення райдержадміністрації. Ця зустріч вся записана на відеокамеру, яка була встановлена в залі, що свідчить про замовників (демонструє відео). Я зі своїм партнером входжу в склад громадського формування при міській раді, тож у січні, коли штурмували обласну держадміністрацію, нам телефонували з міськради і просили у разі такого ж штурму в Шполі бути готовими захищати правопорядок. Але в нас було спокійно…
— Що для Вас означають ці вибачення?
— Дуже багато. Я хочу позбавитися нав’язливих докорів сумління за цей необдуманий вчинок, адже до цього, займаючись власною справою десять років, ніколи не переживав такої ганьби. Зрозумійте, я повністю визнаю, що винен, мені соромно, що із-за моєї необачності постраждав мій працівник, якого побили обурені люди на площі. Вважаю, що кожна людина, котра хоче позбутися гніту від якихось гріхів, отримає це лише через щире каяття. Але моє каяття підкріплене ще й бажанням встановлення справедливості. Якщо Євромайдан відстоював верховенство права в Україні і знищення корупції, то у вже очищеній країні не повинно бути непрозорого слідства, зокрема, і в цій відкритій кримінальній справі, яка внесла великі і небажані корективи у функціонування мого підприємства. Я хочу, щоб поряд зі мною судили усіх організаторів, які засідали у кабінеті Черевка і вирішували, як здійснити задумане. Їх прізвища всі викладені в моєму поясненні слідчому. Хто вирішив так мене використати? Чому тільки моє прізвище фігурує у справі, а решта співучасників залишаються поза увагою? Та я не боюся відповідальності, справа ж в іншому. Ви знаєте, мені дехто вже натякав, що можна відкупитися від цієї справи і забути. І не треба було ніяких вибачень і пояснень. Але я принципово хочу відповісти перед законом. І обов’язково разом з тими, хто втягнув мене в таку неприємність. Я дорожу повагою моїх земляків, не хочу, щоб мене зневажали. Я хочу і надалі працювати на благо нашого району, допомагати громаді, я ніколи ще не відмовив жодній благодійній пропозиції. А ще питання честі і моралі має значення. Я ріс у дуже бідній родині, в юності на шматок хліба заробляв власною працею — на цегельному заводі, копав городи людям, всякого було. По молодості потрапив до в’язниці, бо намагався використовувати різні шляхи заробітку, оступився… Але завжди мав організаторські здібності, зумів разом зі своїм партнером побудувати прибуткову справу. Сьогодні ми купили велике приміщення, де робимо ремонт і плануємо в новому сезоні надати робочі місця 100 особам, які працюватимуть в комфортних умовах. Я знаю ціну грошам, знаю, що таке бідувати, і знаю, що наполегливість і велике бажання завжди людину приводить до успіху, нехай і через бугристу дорогу. Тож це вибачення для мене було питанням честі. Я не пихата людина, не вважаю себе зарозумілим багатієм. Оступився, отже прошу вибачення. І чекаю, як і багато хто, напевно, на справедливезавершення цієї справи. Сподіваюсь на розуміння від моїх земляків.
Розмовляла Наталія ДАВИДЕНКО.