Сотні людей вийшли на Майдан у 2004-му. Тоді не було Небесної сотні, а лише помаранчеві міста, віра в краще і пісня “Гринджол” на повторі. І опісля – велике розчарування. Ми, українці – народ терплячий. Через десять років, у листопаді 2013-го, сотні молодих хлопців і дівчат знову пішли міняти країну і світ навколо. Знову об'єднавшись проти. Горіли бочки, палали шини, бабусі «комуністичного» віку носили на Майдан гарячий чай та їжу, а леді на підборах і в шубах тягали цеглу. Спільна «йолка», гімн щогодини, квіти у щитах беркутівців. І кожен вірив у краще, у себе, у нас, в Україну. Таких людей не переможе ніхто... Сотня вбитих, сотні поранених і зниклих безвісти. Будинок профспілок у столиці вже ніколи не буде таким, як колись. Ніколи не буде такою Інститутська. Ніколи не побачать світ таким, як раніше, наполовину осліплі люди з Грушевського. Війна, пандемія, нова влада. Яка – кожен бачить і вирішує сам. Можна жартувати про те, що в українців є традиція кожні десять років виходити на Майдан. А можна просто згадати тих, хто тоді не просто повірив, а віддав за це своє життя, здоров'я, сили. Згадати, хто ми є. Подумати, ким хочемо бути. Ми, українці – нація ідеалістів. І завжди знайдуться молоді романтики, бабусі, які співали «Козачку»дуетом із радіо з люлькою, і пані у шубі, яка носитиме бруківку так легко, як ходить по ній на модних підборах. Відзначаючи день Гідності і Свободи, треба в першу чергу згадувати, що вони в нас є. І що маємо бути нацією, гідною того, щоб за неї боротися. Бо разом нас багато, а Україна ще не вмерла. І не вмре.
21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи, встановлений на честь початку двох доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013–2014 років.
День Гідності та Свободи фактично є наступником Дня Свободи, який указом президента Віктора Ющенка в 2005 році відзначався 22 листопада. Ця дата – початок Помаранчевої революції, яку спровокувало оголошення ЦВК результатів другого туру президентських виборів. Через масові фальсифікації під час голосування та підрахунку голосів Янукович випередив Ющенка. Українці тоді, вийшовши на Майдан, добилися повторних виборів.
Однак влада, встановлена в Україні, на той момент так і не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї народом. Янукович домігся реваншу, в 2010 році став президентом, а в 2011-му скасував День Свободи та об’єднав його із Днем Соборності, що відзначався 22 січня.
Та у листопаді 2013-го українці знову вийшли на Майдан. Рух до авторитаризму, шалена корупція, концентрація влади в руках Віктора Януковича та «сім’ї», зневажливе ставлення до прав людини, свавілля правоохоронних органів та врешті-решт зрив євроінтеграції…
Події розгорталися стрімко і драматично. За три місяці картинка протестів кардинально змінилася: від мирних зібрань студентства до розстрілів мітингувальників силовиками. Відстоювання власної гідності та свободи українцям коштувало життя Небесної сотні та понад двох тисяч поранених.
Фінал другого Майдану настав у ніч з 21 на 22 лютого, коли Янукович утік з України, а Російська Федерація почала окупацію української території.
У жовтні 2016 року вже президент Порошенко підписав указ про відзначення Дня Гідності та Свободи 21 листопада – з метою утвердження в Україні ідеалів свободи й демократії, а також віддаючи належну шану патріотизму і мужності громадян, які восени 2004 року і в листопаді 2013-го – лютому 2014-го стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.
Хронологія тих подій:
21 листопада. Урядом Миколи Азарова було зірвано підписання угоди про Євроінтеграцію. Після чого приблизно о 22:00 почали збиратись перші мітингувальники. Згодом їх було вже близько 1500 осіб.
24 листопада. Протести почали ширитись й іншими містами України. Спочатку Харковом і Львовом. На Майдані вже нараховувалось близько 100 тисяч мітингарів. Але акція ще проходить мирно.
28 листопада. Загальностудентський страйк в Україні.
29 листопада. Вимоги українців почали змінюватися – тепер патріоти вимагали відставки Уряду Азарова та проведення дострокових виборів Парламенту.
30 листопада. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників. Люди втікали до Михайлівського собору, щоб уникнути побиття. Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 80 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Події 30 листопада змістили акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.
1 грудня. Відбулася перша спроба штурму Адміністрації Президента. Протестувальники захопили Будинок профспілок у Києві та Будинок міської адміністрації.
3 грудня. У Верховній Раді провели голосування про висловлення недовіри Уряду Миколи Азарова. Але достатньої кількості голосів не набралось.
8 грудня. «Марш мільйонів» – саме тоді на Майдані Незалежності нараховувалося близько мільйона патріотів з різних міст України. Знесли перший пам'ятник Леніну. Тоді почалась народна декомунізація.
9 грудня. Спецпризначенці та внутрішні війська розпочали атаки на блокпости мітингарів.
11 грудня. У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року численні підрозділи внутрішніх військ і «Беркута» зробили першу спробу розігнати протест на Майдані у Києві. Основною точкою протистояння тоді була барикада на Інститутській, а після її руйнування беркутівцями - Європейська площа
16 січня. Цього дня у 2014 році Верховна Рада України ухвалила так звані «диктаторські закони 16 січня».
19 січня. Цього дня протистояння на Майдані з мирної фази перейшло в силову. Багатотисячна колона пішла до Верховної Ради, однак зіткнулася із кордоном «Беркуту» на вулиці Грушевського. Почалися сутички, які тривали усю ніч. Під час протистояння мітингувальники закидали міліцію бруківкою, «коктейлями Молотова».
22 січня. На Майдані загинули перші активісти – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський. Водночас Роман Сеник із Львівщини отримав важкі поранення і помер у лікарні 25 січня. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур Юрія Вербицького.
22-27 січня. В різних містах України майданівцями було захоплено 10 держадміністрацій. Також мітингувальникам вдалося захопити Український дім.
28 січня. Перша суттєва перемога народу: Верховна Рада України скасувала «диктаторські закони», а Прем'єр-міністр та уряд пішли у відставку.
29 січня. Верховна Рада ухвалила законопроект щодо амністії учасників акцій протесту.
15 лютого. Протестувальники почали звільняти КМДА.
17 лютого. Штаб національного спротиву ухвалив рішення про початок «мирного наступу» 18 лютого, в день, коли Верховна Рада мала розглянути зміни до Конституції. Хода не передбачала зброї і атак.
18-20 лютого. Протягом 18 лютого в ході зіткнень протестуючі були відтіснені до Майдану, понад 20 людей вбито з вогнепальної зброї. 19 лютого увечері проти демонстрантів були застосовані водомети, БТРи. Близько 22 години загорівся Будинок профспілок, де був штаб євромайданівців та поранені. За офіційними даними на пожежі загинули 2 людини, 41 врятовано. 20 лютого протестувальники змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац і відтіснити силовиків. На дахах будівель навколо Майдану розташувалися снайпери, які розстрілювали мітингарів. Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб. Всіх їх згодом назвуть «Небесною Сотнею». Тим часом у Києві транспортний колапс: під'їзди до міста охороняють автоматники, метро не працює три дні через оголошену владою терористичну загрозу.
21 лютого. Верховна Рада повернула Конституцію 2004 року.
22 лютого. У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням покинув країнута втік до Росії.
23 лютого. Народні депутати 328-ма голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». Вибори призначили на 25 травня 2014 року. Виконання обов'язків президента України покладено на спікера парламенту Олександра Турчинова.
Революція Гідності завершилася перемогою. А потім почалася війна з Росією…
Підготував Сергій Зубатов