Реформування адміністративно-територіального устрою України та процеси децентралізації для багатьох громадян стали сильним подразником. Одні — з ентузіазмом долучилися до процесу, інші — з не меншим завзяттям критикують реформу і протидіють її впровадженню. Але дискусії тривають, який не який рух уперед все ж таки спостерігається. Що маємо на сьогодні? Постановою Центрвиборчкому від 7 вересня № 232 призначено перші вибори у трьох громадах Черкаської області: Єрківській, Мокрокалигірській, Білозірській, які відбулися 25 жовтня 2015 року. Отже, вже матимемо згодом перші наглядні результати реформи, за якими оцінимо її ефективність і швидше прийматимемо рішення про зміни у своїх громадах. Це повинна бути системна та відповідальна реформа усієї системи управління в державі, базована на реальному самоврядуванні громад, збалансуванні повноважень органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади з фінансовими можливостями та відповідальністю перед людьми і державою. Європейський та минулий український досвід тут дає підстави стверджувати, що ми це можемо зробити і зробимо.
Від конфронтації — до ефективної співпраці
Сильні локальні громади — ключ до успіху реформи місцевого самоврядування. Саме на таку тематику спілкувалися учасники тренінгу представники громадськості та місцевого самоврядування Шполянщини, які відбулися у вересні в місті Черкаси. Серед них — сільські голови сіл Лип’янка та Сигнаївка Сергій Іщенко та Сергій Ошовський, член Громадської ради при Шполянській райдержадміністрації Тетяна Ільченко. Проект реалізується у рамках польсько-канадської програми підтримки демократії, ціллю якої є ознайомити українців з механізмами та методами залучення громадян до участі в прийнятті рішень, нормативною базою, що забезпечує участь громадян у житті громад та варіанти співпраці влади, місцевого самоврядування та громади.
Під час тренінгу вказувалось, що показником загального стану суспільства є те, що органи влади та громадських організацій досить часто упереджено ставляться один до одного, відсутня повага та вміння працювати. Нам необхідно змінити цю ситуацію кардинально, адже ми, українці, маємо навчитися знаходити компроміси, не воювати один з одним, а використовувати свою енергію, знання на благо суспільства через створення органів самоорганізації населення. Це представницькі органи, що створюються жителями, які проживають на законних підставах на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення окремих питань місцевого значення.
Це будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах, сільські, селищні комітети. Їхня діяльність регулюється Законом України «Про органи самоорганізації населення».
Навчитися розуміти важливість ролі органів самоорганізації — ось шлях до ефективного самоуправління на місцях, коли активні представники громад долучатимуться особисто до задоволення суспільних потреб, проведення громадського контролю, встановлюватимуть пріоритети, залучатимуть додаткові ресурси для вирішення соціальних проблем, об’єднуватимуть зусилля влади, соціально-відповідального бізнесу у відстоюванні прав громад.
Якщо така модель поступово втілюватиметься в наше життя, матимемо шанс на довгоочікувані зміни на краще. До того ж, маємо чудовий успішний приклад реалізації у 2008—2015 роках на території Шполянщини проекту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», коли гроші акумулювалися в руках громади, а не влади, і ця ж громада брала всю відповідальність за втілення міні-проектів з покращення стану об’єктів соціальної інфраструктури на себе. Така практика продемонструвала, як можна позбутися таких системних явищ, як «відкати», нераціональне використання бюджетних коштів тощо.