ЗУСТРІЧІ ВИПУСКНИКІВ
Цього літа ми, випускники 11-Б класу Лебединської СШ №2 1966 року випуску, зустрілися зі своєю молодістю, мріями, надіями, спо- діваннями. І, що найцікавіше, ми впізнали одне одного, хоча життя і внесло свої корективи.
Скільки було обіймів, поцілунків, сліз радості від того, що ми через півстоліття змогли побачитись, поговорити. Адже це не була просто зустріч однокласників, а зустріч рідних людей, які просто випромінювали тепло і радість.
Коли оглядаєшся назад, проживши 50 років після закінчення школи, то здається, що все, що відбувалося, було не з нами. Адже ми ж іще такі молоді, незважаючи на онуків і правнуків, яких бавимо...
Ми завдячуємо нашим однокласникам — Любові Бондаренко і Борису Єрмоленку за організацію цього свята. І явка шкільних друзів, і святковий стіл, і музичне оформлення — все було, як кажуть, на вищому рівні.
Мені ж було доручено дуже відповідальне завдання: вести цю зустріч. Довелося добре подумати, щоб скласти сценарій. Та коли я потім побачила, з яким захопленням сприймали все мої однокласники, як слухали, посміхалися, а дехто й зронив сльозу, то зрозуміла, що зі своїм завданням я успішно впоралася.
Якими зворушливими були розповіді моїх однокласників! Адже прожите життя — неповторне і незабутнє! Наприклад, Василь Москалик 15 років ходив у плавання, по морях та океанах, побував у різних країнах, зустрічався з багатьма цікавими людьми. А Надія Волик, обіймаючи скромну посаду бухгалтера, здобула звання «Заслужений бухгалтер України».
Гарними були відгуки про роботу бухгалтерів Лідії Семененко, Любові Бондаренко. Світлана Лозова 24 роки очолювала комплексну лабораторію Причорноморського регіонального гео- логорозвідувального об’єднання. Віра Цяпкало працювала медичною сестрою залізничної лікарні у Дар’ївці, користуючись заслуженим авторитетом серед колег і хворих. Борис Єрмоленко присвятив своє життя авіаційному моторобудуванню. Є шанованою людиною і серед робітників заводів, де йому доводилося працювати, і у міністерських колах.
Звичайно, про кожного із нас можна писати книги, адже серед нас були і вчителі, і бібліотекарі, і інженери, і продавці, і кравчині, і голова сільської ради. І всі ми любили свою справу, віддавалися їй сповна.
Одне тільки засмутило нас: із 26 випускників 11 класу 10, на жаль, пішли вже в далеку дорогу, з якої не повертаються назад. Згадали ми і вшанували хвилиною мовчання і всіх учителів, яких немає з нами. Ми пам’ятаємо їх і сумуємо за ними. Та життя продовжується, і ми живемо в ньому, скільки кому призначено.
Так приємно, що поруч із нами того дня були наші добрі, життєрадісні і життєлюбні наставники — подружжя Валентини та Іллі Коливаїв. Нашею гостею стала директор школи Лідія Осаула, заступник директора Лариса Світлова. Всі вони дарували нам такі приємні і мудрі слова вітань та побажань.
Ця зустріч дала кожному із нас великий позитивний заряд. Ми ніби помолодшали. І просили, щоб дав нам Господь ще довго зустрічатися.
Марія ТІХОНОВА, староста 11-Б класу 1966 року випуску