НА КРИЛАХ ПЕГАСА Літературна сторінка

НА КОЛІНА НЕ СТАНЕМ

Україно моя, знов тривожні часи в нас настали

Підлий ворог-сусід зазіхає на землі твої.

Хоч землі в нього — тьма, та, як бачимо, все йому мало

І він нищить міста, і він спалює села мої.

Злість його роздира, що свою ми будуєм державу

По законах своїх, нам не треба вказівок з Кремля.

Українці мої, хоч страшне в цього ворога жало.

Станьмо мужньо в бою, хай не стогне вкраїнська земля!

Хай народяться в ній молоді і відважні герої,

Що на праведний бій волелюбний народ поведуть.

Бог і Правда свята переможуть ворожую зброю.

На коліна ніколи не станем і повік вороги не діждуть.

 ЗНОВУ ВЕСНА

Ось і знову весна нас вражає розмаєм!

Все навкруг ожива, зеленіє, співа!

Зачаровано йду і любуюся гаєм,

Наче вперше я бачу природи дива.

А повітря яке! І п’янить, і дурманить!

Теплий запах землі й молодого віття.

Разом з барвами квітів нас манить і манить,

Розкриває красу і чарівність буття.

Бачу в лузі — поважний і мудрий лелека

Походжа, наче справжній господар землі,

А в блакитному небі далеко-далеко

В рідний край повертають мої журавлі.

Гомінливий ручай звеселяє природу,

Щире сонечко землю теплом зігріва,

Біля ставу зібралися юрби народу

— Всім так хочеться радості, миру й добра.

Хай чарівна весна, що прийшла до нас знову,

Дасть приплив нових сил, сподівань і надій.

Хай для кожного серця дасть пісню чудову,

Дасть натхнення, любові нам і здійснення мрій!

Олександр СВЕРДЮК. м. Шпола.

ПЕРШИЙ БІЙН - СПОГАД ВЕТЕРАНА

Скрекочутть жаби врізнобій,
В нічні часи гостріші згадки.
Свій пам’ятаю перший бій,
Як проживаю все спочатку.

Той спогад довгий, як життя,
Із присмаком німого болю.
Цей біль душі до забуття,
А пам’ять вже  бере в неволю.

Пошерхлі губи, аж пече,
З напруги мокрії долоні,
Гвинтівка врізалась в плече,
Пульсує відчай десь на скроні.

І на подальший весь мій вік
Ті очі... з відчаєм і страхом.
Був ворог! Впав неподалік.
Лишив життя одним я махом.

Ті інші? То була війна.
Війна! Така вона робота.
Там хто кого, винних нема.
Як вижити — одна турбота.

Кому потрібні війни ті?
Для людства лютії напасті,
Не мати щоб й в останні дні
Душі ні спокою, ні щастя.

Алла ГОРБАЧОВА. м. Шпола.

ОТАКА У НАС Є ДАЧА…

Мають наші друзі дачу ―
Краще не буває!
Все єство їхнє й душа
Там відпочивають.

На травичці повалялись
Погуляли садом,
У гамаку погойдались —
Є в житті розрада.

Якщо треба підкріпитись,
В них ще є й бунгало.
На вогні форель печеться
І в картоплі сало.

А басейн ― найкращі ліки
Для рук, ніг і спини.
Шашлики і сауна ―
Все тут для людини.

Зразу й спина буде рівна,
Гарно відпочинеш.
Ніби років десять з себе
За тиждень ти скинеш.

― Ну а Ви, Іване, чула,
Теж маєте дачу
У селі біля райцентру.
Та стомлені, бачу...

Розкажіть, яка природа,
Як відпочиваєте,
Що цікаве й екзотичне
На тій дачі маєте?

― Півгектара в нас городу
Є й шматочок саду.
Сарай, погріб і криниця —
Ніби все до ладу.

Як зігнемось рано-вранці,
То й не розгинаємось.
Жуєм на ходу хліб-сало
Й вголос матюкаємось.

Про який басейн там мова,
Сауну й бунгало...
Ми надвечір ледве ходим,
Не лізе вже й сало.

На тій нашій дачі.
Отримали грижу, тиск
Геморой в додачу.
Доповзаєм ледь до ліжка
На нічний спочинок
І до ранку лише сниться
Дачний відпочинок.

То в міських багатих дача,
Щоб відпочивати.
А в сільських ― щоб наробитись
І стати горбатим...

Тетяна КАРАКАШ. м.Шпола.