— Сьогодні вибори у нашій державі — чи то президентські, чи парламентські, чи місцеві, проходять майже кожні два роки. Як тільки розпочинаються виборчі гонки, нас «накриває» хвилею «обіцяльної» феєрії. Відремонтуємо дороги, поставим освітлення, купимо для шкіл підручники, техніку, те-се, дамо безкоштовний проїзд…, загалом — всіх вдягнемо і нагодуємо. Але якщо це кандидати на президентське крісло чи у Верховну Раду, то ще зрозуміти можна — вони заможні, в кожного — бізнес, зв’язки, гроші. Вони хочуть ще більше множити свої статки, ділити державні кошти і впливати на вигідний їм результат. Проте він не такий уже й помітний — загальні фрази, загальні обіцянки. Та й спитати про конкретику немає кого — раз навідались, а потім шукай вітру полі? А от місцеві кандидати, куди не кинь оком — вчителі, дрібні бізнесмени, лікарі. Всі вони особливих статків не мають, а гроші ті, що в них є, то навряд чи дадуть змогу виконати хоча б процентів п’ять з тих обіцянок, які давались. Але ж за язика їх ніхто не тягнув. І от постає просте запитання: звідки вони черпають ресурси, аби виконати свої обіцянки, з якої кишені збираються тягнути гроші, що впадуть рясним дощем на їх передвиборчі програми? Тим паче, коли чуємо з усіх сторін, що бюджети «голі»! Щось я не бачу, щоб у нас з’являлись нові інвестори чи підприємства відкривались. Тому цікавить, за чий же рахунок наші обранці виконують свої обіцянки?
Степан МОСКАЛИК, житель Лебедина
На питання, яке порушив Степан Григорович, «Шполяночка+» підготує розширену відповідь, поспілкувавшись з працівниками відповідних владних структур, яка буде опублікована в наступному номері.