(Продовження. Початок у №№ 34,37, 42,50, 51, 52 за 2016 рік, №№ 9, 12, 29, 34, 43, 47, 49 за 2017 рік)
З 1947 по 1960 роки переробка насіння зросла з116 тис. до 338 тис., тобто в 2,9 рази, а випуск готової продукції — відповідно з 98,2 тис.ц. до 314 тис.ц., тобто, в 3,15 разів. Але всяке виробництво є джерелом небезпеки для здоров’я і життя працівників. Тому не обходилося без виробничих травм різного характеру. Смертельні траплялися рідко, та все ж уникнути їх не вдавалося. Так, 10 жовтня 1959 року робітники Г.П. Сіряк була затягнута транспортером в підсилосному відділенні і від одержаних травм померла.
У 1960 році за наказом Черкаського цукротресту №12802 від 23 грудня завод перейшов на семигодинний робочий день. Графік роботи змін не змінився тільки надавалася годинна робоча перерва. У суботу і передсвяткові дні робочий день скорочувався на годину. Останнє, як бачимо, було запозичене ще з часів рафінадного заводу. Таким чином, робочий тиждень скородився на сім годин і тривав 41 годину. Цей захід був із задоволенням сприйнятий населенням.
У тому ж році почали зашивати мішки не вручну, а зашивальними машинами. 27 січня з цього приводу був виданий спеціальний наказ. Перші зашивальні машини встановлював і налагоджував слюсар О.П.Крячко.
Було розпочато будівництво нового дитячого садка (нині — будинок для престарілих). Колишній дитячий садок, відомий раніше під назвою як «будинок Харламова», було знесено і на його місці швидке (трохи більш як за рік) було побудовано дитячий садок. Одночасно були побудовані два двоквартирні будинки.
У 1962 році директора Ю.О.Федотова було переведено на підвищення і його замінив М.Т.Гриценко. 23 листопада 1961 року із списків заводу був включений О.С.Муратов, який раптово помер. Він був одним з найстаріших спеціалістів у галузі буряконасіння. Його замінила Р.І.Казімірова.
11 квітня 1961 року ЦК КПУ прийняв постанову про збільшення виробництва буряконасіння. Потрібно було вирощувати більше одноросткового насіння, а також впроваджувати калібрування. Ці заходи повинні були зменшувати трудозатрати при догляді за посівами.
Калібруванням на заводі почали в 1962 році. Були встановлені перші калібрувальні машини ОСК-3,0, на яких насіння розділялося на дві фракції: І — 5,5-4,5 мм, ІІ — 4,5-3,5 мм. Каліброване насіння користувалося великим попитом в бурякосіючих господарствах. Тому було вирішено змонтувати потужний цех калібрування, використавши для цього частину приміщення головного корпусу колишньої рафінарні. Калібрувальний цех змонтований як продовження існуючої технологічної схеми і мав ту ж потужність — 6 т/год. прокаліброване насіння накопичувалося у двох бункерах, потім розфасовувалося і направлялося на склад.
Для зменшення втрат насіння у відходах було передбачене шліфування насіння. Клубочки діаметром більше 5,5 мм подавалися на шліфувальні машини, де розмір їх зменшувався і вони поверталися в загальну схему.
Випуск каліброваного насіння швидко наростав і з 1970 року завод перестав випускати насіння за старою схемою, яка існувала більше 30-ти років.
Певна увага приділялася поліпшенню умов праці. У виробничому цеху були влаштовані душові кімнати, які в сезон діяли безперервно. Завозилася регулярно свіжа вода. Був установлений титан, де весь час була гаряча вода. Виділялися і відповідно облаштовувалися кімнати для споживання їжі. А спечена в калорифері картопля була дуже смачною.
Не обходилося і без порушень, серед яких на першому місці було вживання спиртних напоїв. До цих порушників застосовували всілякі заходи (догани, позбавлення премій, звільнення, передача справи на товариський суд тощо). Наприклад, у 1965 році було 13 наказів з цього приводу.
На початок 60-х років припадає найбільша кількість переробленого насіння. у 1962-му році на завод надійшла рекордна кількість насіння: 467,4 тис.ц. В 1963-1965 рр. завод щороку переробляв по 350 тис.ц. насіння. Приділялася особлива увага і будівництву складів. Після закінчення в 1964 році складу № 7 негайно почали будувати склад №9. У 1965 році була закінчена кладка стін складу, а наступного року його будівництво завершили.
У 1965 році встановлено дизель потужністю 400к.с., що значно збільшило енергетичні можливості заводу. Агрегат чеського виробництва ще довго зберігався і після переходу в 1967 році на централізоване електропостачання і використовувався як резервне джерело електроенергії.
У 1967 році завод брав участь у будівництві Матусівської підстанції 110/35/10 кв. Це дозволило восени того ж року перейти на централізоване енергопостачання.
Незважаючи на великі площі побудованих за останні роки складських приміщень та зменшення надходження сировини після 1962 року, уникнути зовнішнього зберігання не вдавалося. Тоді було прийнято рішення про будівництво дерев’яних навісів, які частково розв’язували цю проблему. Під навісами штабелі з мішками зберігалися краще, а їх спорудження було дешевим і не викликало проблем.
Іван ЄЛІНЕЦЬКИЙ, далі буде