Колоритний стиль будівель
Кожен народ має пишатися культурними здобутками своїх предків, бо в них ― не тільки його минуле, а й майбутнє. І, подорожуючи Україною, ми по праву можемо милуватися і безліччю пам’яток архітектури, і майстерно зведеними будівлями сучасності.
І в нашому місті зростають такі споруди, які стають справжньою його оздобою, залишаючись в пам’яті нинішніх і майбутніх поколінь. Ми ніби вже й звикли до них, а от гості Шполи не раз звертали увагу і відзначали оригінальність будівель магазину «Автозапчастини», «Гостинного двору», нинішнього магазину «Центральний», відремонтованого приміщення колишнього будинку культури цукрозаводу, який став центром дозвілля не лише цього мікрорайону, а й усього міста. Зводиться нині новий об’єкт і біля Красного ставка.
Всі ці споруди ― втілення проектів приватного підприємця Павла Мальчика. Його родина, яка багато подорожує, з кожної поїздки разом із враженнями привозить нові ідеї, які прагне реалізувати в оформленні своїх закладів, їхніх територій, привносять щось нове і оригінальне і в архітектурні ансамблі будівель, надаючи їм неповторного колориту. Саме тому зведені об’єкти стають справжньою гордістю нашого міста.
Високий професіоналізм ― запорука якості об’єкта
Впродовж усіх років, незважаючи навіть на розвиток нових технологій, завдяки яким робота будівельників стає все більш ефективнішою, хороші майстри високо цінувалися. Бо саме їхній професіоналізм є запорукою високої якості виконаних ними робіт.
Багато років поспіль втілювати в життя нові архітектурні проекти підприємця Павла Мальчика допомагають кілька бригад, які несуть у своїй роботі величезну відповідальність і прагнуть завжди виправдовувати очікування.
Одна з них ― високопрофесійні майстри із західної України, які вже не один рік співпрацюють з підприємцем, мають власний архітектурний почерк, свій неповторний стиль. Робота ж інших бригад, які виконують всі внутрішні роботи та з благоустрою території, ― не менш відповідальна, бо вимагає крім високого професіоналізму ще й особливої ретельності.
Напередодні Дня будівельника випала чудова нагода завітати на новий об’єкт готельного комплексу, який нині зводиться, аби познайомитися з цими колективами.
Робота на будівництві кипіла. На внутрішніх роботах працювала бригада малярів-штукатурів, столярів. Навколо будівлі інша бригада зводила паркан.
Спілкуюся з бригадою малярів-штукатурів. І Владислав Толчінін, і Олег Овсієнко, і єдина серед них жінка — Людмила Нечипоренко ― працюють в будівельній бригаді вже тривалий час — з 2000-х років. Роботу свою знають досконало, віддаються їй і прагнуть робити все сумлінно.
― Нам доводиться виконувати різні роботи, ― розповідають Владислав та Олег. ― За всі ці роки ми навчилися багатьом її премудрощам. Але знаємо одне: яку б ділянку роботи не виконували, зробити все маємо на совість. Бо такий на нашому підприємстві принцип.
Схвальні відгуки колектив будівельників адресує своєму виконробові Юрію Високоляну, якого вважають справжнім фахівцем будівельної справи. Цінують і поважають Юрія Валентиновича колеги за його виважений і професійний підхід до роботи.
Цікавлюсь у Людмили Миколаївни, як їй працюється в чоловічому колективі на, здавалося б, не зовсім жіночій роботі.
― Це на перший погляд може здатися, що ця робота нецікава, або монотонна, я ж її дуже люблю,― каже майстер.― Бо після закінчення Ватутінського ПТУ, ще з 18 років, так жодного разу й не зрадила своїй професії. За увесь цей час лише 1,5 року не працювала, бо перебувала в декретній відпустці з донькою.
Багато років Людмила Миколаївна трудилася маляром-штукатуром в ПМК-257. Тож має і великий досвід роботи, і чималий трудовий стаж. Їй довелося працювати на найбільших на той час будівельних об’єктах, які зводилися у Шполі ― районній поліклініці, п’ятиповерховому будинку по вул. Таранця. Саме працюючи в цій будівельній організації, отримала квартиру по вул. Піонерській, неодноразово була нагороджена почесними грамотами за гарну роботу, путівками за кордон.
― Якби була можливість повернутися в молодість і знову визначатися з професією, я б без вагань знову обрала б свою,― каже пані Людмила.―Хотілося б лише, щоб держава належно цінувала нас, людей, які все життя віддали цій нелегкій будівельній справі. Бо на ту пенсію, яка мене чекає в майбутньому, годі й сподіватися.
Зранку до пізнього вечора працюють будівельники, аби втілити в життя заплановане і вкластися у визначені терміни. І саме завдяки праці цих людей наше місто прикрашатиме ще одна сучасна будівля, якої досі так бракувало і яка, без сумніву, стане ще однією його архітектурною окрасою.
«Шполяночка+» вітає всіх будівельників, які трудяться на цьому об’єкті, та усіх шполян, які присвятили цій професії своє життя, з професійним святом ― Днем будівельника!
Бажаємо кожному з вас відчувати гордість за свою професію, отримувати від неї і моральне, і матеріальне задоволення!Радості миру і достатку вашим родинам!
Лариса БАЧИНСЬКА.