Учитель заходить у клас не тільки із знаннями, а й зі світлом, яке є в його душі. Так думав я, спостерігаючи випадково, як працює зі своїм 6-Г класом учитель трудового навчання Віктор Олексійович Дубина. У школах учителів-чоловіків, особливо класних керівників, небагато. Сам Віктор Олексійович — випускник цієї школи, його наставником був учитель трудового навчання, світлої памяті Терещук Анатолій Васильович. Закінчив технолого-педагогічний факультет Уманського педа-гогічного університету імені Павла Тичи-ни, ось уже 14 років працює в рідній школі, яку вже реорганізовано у міський НВК «Загальноосвітня і—ІІІ ступенів школа №3-гімназія». Свій перший клас випустив у 2013 році. Нинішній його 6-Г клас — непростий, бойовий, адже більшість — хлопці. Трудове навчання має велике значення у майбутньому дорослому житті чоловіків. Учні здобувають початкові знання з електротехніки, навчаються обробляти метал і деревину (випилювання, випалювання). Шестикласники виготовляють дитячі іграшки і шпаківні, які дарують у дитсадки, а також табуретки, кухонні дошки, підставки під серветки та інші пристосування для дому. Перші цвяхи у своєму житті хлопчаки забивають під наглядом свого учителя.
Окрім того, Віктор Дубина — активний учасник громадського життя міста, адже є головою вуличного комітету вулиці Калинової. Збудував гарний дім-окрасу рідної вулиці, виховує двох донечок.
Після занять я застав у кабінеті трудового навчання учителя і його учнів Андрія Кузьміна, Романа Чумакова, Олексія Гладюка. Віктор Олексійович відзначає їх старанність і творчі здібності. Ці хлопці не просто відбувають урок, вони захоплюються тим, чим займаються.
Вчитель виявив здібності
до мистецького ремесла
Дитячий талант, захоплення, інтереси з’являються, визрівають у відповідних умовах, де є можливість себе випробувати. Дитина захоплюється і в процесі пошуку знаходить своє, те, що відповідає її природному дару. У Олексійка батьки — люди творчі, отож і синові передалися художні здібності. Так сталося, що він познайомився з народними ремеслами ще в 6-річному віці, коли його батько Михайло Васильович працював на станції юних техніків художником. Тато крутив гончарного круга, а син своїми тоненькими пальчиками робив з глини свої перші вироби — солянку і підсвічник. Тепер Олексій Гладюк (на фото крайній праворуч) самостійно виготовляє підвазонники, глечики, вази, горнятка, макітри. А потім вдома з мамою розписує їх, надаючи художньої виразності.
Відчувається вплив учителя трудового навчання і водночас класного керівника Віктора Дубини. Те, чому навчає вчитель на уроці, Олексій продовжує освоювати і у післяурочний час. Сподіваємось, що художній талант Олексійка, його захоплення українським народним мистецтвом і надалі розвинеться. Доля прокладе йому стежку до високохудожніх зразків мистецтва, які радуватимуть відвідувачів чи тих людей, хто їх придбає. Керівник гончарного гуртка станції юних техніків Станіслав Мазурик відзначає неабиякий талант і працелюбність Олексія Гладюка, а також те, що він залучає до гуртка і своїх друзів та однокласників. Гончарством на станції юних техніків займаються навіть дівчата — Софійка Домчук, Настя Клюковська та Божена Ткаченко. У нас, дійсно, талановита молодь!
Андрій СЕРЕДА. Фото Наталії ДАВИДЕНКО.