Ковідне відділення у Шполянській багатопрофільній лікарні заповнене на 68 відсотків, пише Суспільне.
Із облаштованих 50 ліжок зайнято 34. Установа забезпечена концентраторами та засобами індивідуального захисту, проте, якщо кількість пацієнтів збільшиться, медичного персоналу бракуватиме.
Не вірила, що хвороба існує, а нині вісім днів перебуває у лікарні шістдесяти семирічна Любов Мельченко. Привезли її у тяжкому стані:
"Нема межі вдячності. Мене привезли, тут спасли. А зараз баба на 17 має вигляд".
Дихає самостійно без кисневого апарату, а десять днів тому, сімдесяти шестирічна Ніна Зубко, думала, що не встигнуть врятувати:
"Мене привезли сюди дуже в складному стані, я геть задихалася. Не могла ні їсти, ні пити, нічого. А сюди мене на скору привезли, кинули і почали мені там апарат, я дихала і далі всякі процедури. Канєшно вірили і всі знали, що вона така є, але ж людей спасають. Надіються всі люди, що спасуть їх".
П'ять ковідних пацієнтів нині перебуває у реанімації. Усі вони підключені до апаратів штучної вентиляції легень, розповів лікар-анестезіолог Степан Линдюк.
"Хворі поступають запущені, сидять дома, не звертаються, не вірять у коронавірус. І тому, якщо хворий поступає важкий, то звичайно навантаження збільшується. Ми тут знаходимося по необхідності, скільки потрібно, наш робочий день не регламентований".
Найскладніше нині працювати із хворими, які емоційно не готові до лікування, зауважила старша медична сестра Анна Королькова.
"Ми не тільки повинні виконати лікарські призначення, уколи, ми ще й повинні вмовляти одягти маску, повернутися на живіт, бо так більш ефективно. Важко це психологічно. Фізично – також важко, бо важко витримати в цих костюмах нелегко: жарко".
Біля кожного ліжка розташовані кисневі точки, зауважила старша медична сестра Маргарита Гудзь.
"До них підключають більш тяжких хворих. Тут на кисневих концентраторах хворі середньої важкості. Уже, якщо на центральний кисень, то це вже хворий тяжкого, середньо-тяжкого і вже критичних ступенів".
У палатах для ковідних пацієнтів облаштували всі умови, додає сестра-господиня Наталія Байденко.
"У кожній палаті в нас знаходиться умивальник, туалет, душова кабінка, ну душ".
Хворих на коронавірус сюди привозять із сусідніх районів, розповів директор закладу Василь Уманець.
"У нас є зі Сміли, із Звенигородки, з Катеринопільського району, він тут рядом у нас, з Новомиргорода були хворі".
Василь Уманець каже, із технічним забезпеченням у лікарні проблем немає.
"Сьогодні лікарня має 124 концентратори, 22 постійні точки, забезпечені кисневими балонами. 54 кисневих балона ми получили по розділенню Міністерства охорони здоров’я по 50 літрів, і маємо свої кисневі балони, всього у нас 87 кисневих балонів".
На одну бригаду за нормами повинно бути не більше двадцяти хворих, розповів медичний директор Валентин Михайленко. Нині у ковідному відділенні працює чотири бригади у складі якої 36 осіб.
"В одну бригаду входить лікар-анестезіолог, і анестезісти, плюс входить лікар-терапевт або інфекціоніст або педіатр, і ще лікар іншої спеціальності. На кожного лікаря є відповідно медсестри і санітарки. За місяць ми повинні пролікувати десь орієнтовно 80 хворих. Ну буває по-різному. Буває, що нема хворих, буває що хворих більше".
За словами Валентина Михайленка, якщо кількість хворих буде збільшуватися, у лікарні готові облаштувати додаткові 89 ліжок. А от із медпрацівниками ситуація гірша: у лікарню потрібно 10 лікарів різних спеціальностей.