У цій картині вбачається заповіт пращурів, в якому закодовано енергію національного духу, а кожен зображений предмет — символ і таємний знак.
25 липня 2014 року українська філателія поповнилася блоком №124 з маркою №1376 «Козак Мамай». Козак Мамай — захисник українського народу, степовик, мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Кобза в руках Мамая — символ співучої душі українського народу, натяк на те, що її власник — носій і передавач сакральної інформації, на якій він створює думи про Бога, оспівує велич військової справи, ратні подвиги воїнів землі рідної.
Козак Мамай — ментальний образ нації, що передається через покоління упродовж століть. А чим же той образ так вражає людство?
…бо ж він прожив на світі, кажуть люди, не одну-таки сотеньку літ;
…бо ж обставав козак за бідних і простих людей, що їм так тяжко та гірко жилося;
…бо ж не терпів Мамай солодкого панського духу;
…бо ж не боявся він ні шляхти, ні татар, ні турків, ні своїх панів;
…бо ж був собі характерник, чаклун над чаклунами запорізькими, сміливий чортолуп, способний кішці вузлом хвоста зав’язати, впіймати вовка за вуха, чи навіть шкуру спустити з чорта живого, бо подейкували ж, буцім жупан у нього зісподу хвацько підбитий самими чортовими спинками, сіренькими, тонісінькими, власноручно здертими, бач, з якихось там стонадцяти кіп дрібних чортів, чортиць і чортенят;
…бо ж полюбляв Козак поглядом колючим чортів сліпити, тобто, всякого врага і супостата;
...бо ж люди кажуть, що п’яніли дівчата, на нього поглянувши, хоч він і не дивився на них;
…бо ж любив Козак Мамай дітей, а вагітні жінки за щастя мали зустріти його, бувши при надії сповити сина…
На цьому характеристика Мамая, дана з народних уст, не обривається. Бо річ у тім, що наділений безсмертям, дарованим йому силою народної уяви, а тому вже незвичайний, а тому вже такий, що наче виходить за межі сприйняття і розуміння навіть тих самих людей, котрі спородили його в своїй бурній фантазії.
Мамай — втілення найрізнома-нітніших людських чеснот, котрі, здається, окрема людина й не змогла б умістити в одній особі, а от Козак Мамай таки вміщує. А що серед простолюду він знаний за характерника, за мага, то йому до снаги й ті вчинки та перетворення, як до снаги лише самій демонічній силі, але не злій, а добрій, творчій.
Як бачимо, образ Мамая, заглиблений у минувшину, не міг не знайти свого справедливого продовження в дійсності новій. Бо Мамай — це не просто людина, а й своєрідний характер, який не один день формувався на силі, колоритності, життєвій незламності, а тому бути йому й нині, спромагаючись на нові риси, котрими наділить його новий час, а також бути, рости, розвиватися і в майбутньому, багатшаючи і мудрішаючи.
Це ще і втілення мрії людської про добро і правду. Мрія, котра народилася ще в сиву давнину, сьогодні розпрямляє крила, щоб летіти у завтрашній день. Це витворене в казках та легендах уявлення про ідеал і конкретне наповнення цього ідеалу з плином часу не може не мінятися, і воно, звичайно, міняється, даючи нову красу, нове чарування старшому образу. Нове — різноманітніше, багатше розуміння його.
Володимир КОВАЛЕНКО. с. Ярославка.