Протягом останніх кількох років Україна, як і багато інших держав, стикнулась з аномальними змінами кліматичних умов. Міліють навіть найбільші річки та озера нашої держави. Відсутність дощів, посуха, невимовна спека грають злі жарти з сільгоспвиробниками. Страждають від таких вибриків погоди і великі агрохолдинги, і дрібні підприємці, і пересічні жителі. Метеорологи, гідрологи та екологи фіксують зниження рівня води у відкритих водоймах, річках, ґрунтових водах. Суттєве зменшення опадів теж не додає оптимізму. Жаліються на водну кризу в різних областях, навіть тих, що ніколи не вважалися посушливими.
Через безсніжну зиму та тривалу відсутність опадів в Україні катастрофічно міліють водойми. До критичної позначки вже наближається одне з найглибших озер – Світязь, а в одній із найбільших річок України – Десні – рівень води впав до історичного мінімуму. Крім того, рівень води в Дніпрі також залишає бажати кращого. Головна артерія країни дуже швидко висихає. Така ситуація відбувається і з іншими річками, включаючи Рось і Сулу. Пересихають і колодязі. Проблеми проявляються навіть у тих областях, які раніше не були посушливими.
Ще в червні цього року на погіршення ситуації з водними ресурсами звернули у Раді національної безпеки і оборони. Не відстають від невтішних прогнозів навколо зневоднення і в Гідрометцентрі. Там вказують на суттєве зменшення кількості опадів, що вкрай негативно впливає на відновлення водних запасів і як наслідок – призводить до неврожаю.
У головному органі по догляду за водними ресурсами – Держводоагентстві – теж вказують на "гідрологічну посуху". Наприклад, у басейні Дніпра за весну 2020 року випала половина кліматичної норми опадів і вода у всіх річках впала. За понад століття спостережень гіршою була ситуація лише у аномально сухому 1925 році.
– Водні ресурси безпосередньо залежать від кліматичних змін. Україна вже зараз відноситься до групи країн з обмеженими запасами води і є найменш забезпеченою водою в Європі. Зменшення кількості опадів вказує на те, що літні потоки річок можуть зменшитись вполовину по всій Центральній Європі та Україні. Внаслідок цього значно зросте потреба у воді, а також почастішають сильні посухи, – розповідає кандидат екологічних наук, старша дослідниця НАН України Галина Трипольська.
Науковці констатують, що кліматичні зони мігрують на північ. Класичні кліматичні зони – Степ, Лісостеп, Полісся – зі зміною середньорічної температури, значно зміщуються. Внаслідок цього вже зараз практично зникає Полісся.
Що стосується Черкащини, то якщо раніше вона відносилася до Лісостепу, зараз її можна вважати північним степом. До цієї зони колись належала і Кіровоградщина, однак остання за кліматичними показниками вже стає такою, якими 30 років тому були Херсонщина, Запоріжжя і Одеса. А Херсонщина в свою чергу наразі не має аналогу в країні. По сумі температур вона вже ближча до сухих субтропіків.
– Унікальність 2020 року полягає в тому, що осінь 2019-го була сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за період спостережень (120 років) так і не настала, а значить, були відсутні умови для формування водопілля, – пояснює в.о. голови Держагентства з водних ресурсів Михайло Хорєв.
Крім того, українці є лідерами в усьому світі за споживанням води. Так, у поливний період середньостатистичний господар витрачає у своєму домоволодінні близько 10 кубів води на день – 300 кубів на місяць – близько 4000 кубів на рік.
Та це кажуть фахівці і спеціалісти. Людям же такі пояснення не до вподоби. За старою звичкою невдоволеними відшуковується найближчий ворог. Той, якого можна пощупати, побачити, розкритикувати. Бо не будеш же лаятись на матінку Природу. От і виходить, що найбільшим злом, через якого в озерах зникає вода, міліють криниці, «не ловиться крокодил та не росте кокос» стають великі підприємства.
До прикладу, зовсім нещодавно селяни Волині ґвалтом кричали, що «Волинська ягідка» для поливу плантацій лохини висмоктала всю воду з системи Шацького поозер’я і знамените озеро Світязь геть обміліло. На місце виїхала ціла делегація з депутатів, чиновників, громадських незалежних активістів, контролерів. Причина виявилась в кліматичних змінах, загальній посусі, обмілінні річок, в т.ч. басейну Прип’яті.
Та ми не про Волинь, а про бажання людини знайти найпростішу причину своїх негараздів і замість оглянутись на себе та наслідки своєї діяльності шукати ворога поруч. Шполянщину теж не оминула ця напасть – у винуватці усіх бід вписали Лебединський насіннєвий завод – мовляв, всю воду на свої поля витратили, скважини бурять, підземні джерела викачують і русла річок направили на свою кукурудзу.
На підприємстві від таких абсурдних звинувачень тільки розводять руками. Кажуть, висновки фахових експертів та розумні доводи людям, виходить, не потрібні, а такі нападки відбуваються чи не щороку, та особливо посилюються напередодні виборів. Запевняють – підприємство підходить до поливу своїх полів стратегічно: «ну, навіщо ж нам викачувати всю воду – це ж нераціонально, адже наш бізнес розрахований на довготривалі перспективи, а не одноденний «хапок»! Тож, за відновлюваністю слідкують, інколи навіть у збиток собі.
Директор СТОВ «ЛНЗ-Агро» Роман Франчук каже, що немає ніякого сенсу бурити скважини та шукати підземні водойми. Їх ніколи і не планували використовувати.
– ЛНЗ ніколи не використовувало ґрунтові води для здійснення своєї сільськогосподарської діяльності. Підприємство завжди користувалось і користується лише відкритими водоймами, тобто ставками, які є в межах населених пунктів. Відповідно на це є дозволи на спецводокористування, які було отримано від державних органів. В ЛНЗ немає жодного поливного об’єкту, на який би не було отримано належний дозвіл, – запевняє Роман Іванович.
При цьому, каже, варто згадати елементарні відомості про біологічні системи. Адже вся вода, яка забирається зі ставків та інших відкритих водойм, повертається в них. Це звичайний кругообіг води у природі.
Проблема не у використанні води для поливу, розповідає сільський голова села Товмач Сергій Коваль, в якому теж міліє ставок.
– Протягом кількох останніх років ставки в Товмачі не використовувались для поливу, проте вони попересихали. Раніше, при колгоспах було дві поливні системи. Качали, все поливалось і вода була на місці. Десять років назад пропали ставки на Кримчанському радгоспі. Їх вже нема зараз. Попересихали повністю, –- розповідає він.
Фахівці стверджують – неправильно шукати винних лише у великих аграрних підприємств та кліматичних змінах. Суттєвий вплив на падіння рівня води має і банальне побутове використання її населенням. Ще не так давно на одну вулицю було один-два колодязя і був певний «регламент», як користуватиметься водою кожне дворище. Після появи централізованих водогонів у селах з’явились душові, пральні машинки, системи поливу власних городів тощо. Це все експлуатується регулярно, постійно та без огляду на можливі наслідки.