Молода подружня пара із окупованого Луганська Юрій та Ксенія Прохорови переїхали до Лип’янки відразу після ескалації воєнного конфлікту в їхньому рідному місті. Чому обрали саме наші краї?
За рекомендацією друзів, які вже оселилися в цьому селі і вподобали місцеву громаду. А молодих і талановитих лікарів-стоматологів, яких так не вистачало в сільській амбулаторії, прийняли більш ніж гостинно — відразу забезпечили роботою та житлом. Спочатку думки не полишали зупинитися таки в районному центрі, але нова сучасна стоматологічна установка в Лип’янській амбулаторії, яка дозволяє якісно виконувати роботи з надання послуг населенню, стала головною причиною залишитися в селі. А з рідного міста телефонують знайомі, цікавляться, чи можна до Лип’янки переїхати...
Юрій та Ксенія закінчили Луганський медичний університет у 2005—2006 роках, мають достатньо багатий досвід, адже практикували і в державній лікарні, і в приватній. Відразу зарекомендували себе на Шполянщині — відтепер лікувати зуби до Лип’янки їдуть не лише із сусідніх сіл, а й зі Шполи. Всі, кому довелося звертатися до них по допомогу, позитивно характеризують молодих лікарів, дякують за високу професійність та чуйне ставлення до кожного пацієнта. В своїй роботі застосовують сучасні підходи лікування, зокрема такі, що дозволяють уникати больових відчуттів та отримання стресу.
Поговорити з пані Ксенією випала нагода саме під час її роботи — у стоматологічному кабінеті. Спілкується охоче, розповідає про своє життя, захоплення, ділиться болем, котрий охопив її серце за рідний Луганськ. Хоч там і побутують російські та прорадянські настрої, та в її колі родичів, друзів і знайомих налаштованих проти державності України немає, вважає, що всі ці події є наслідком невдоволення багатьох людей похилого віку, котрі ностальгують за молодістю. Але попри воєнні дії на території Донбасу, її прогресивна молодь вірить і не сумнівається у повній перемозі України над агресором і непохитності її територіальної цілісності.
Переїхавши до Лип’янки, Прохорови відразу розпочали пошук ще одного громадського об’єкту, без якого не складно уявляли своє життя. Яким же було їх здивування, коли віднайшли у Шполі те, що треба, — спорткомплекс «Спорт+» Сергія Мальчика в мікрорайоні цукрозаводу. Такого рівня закладу не сподівалися побачити у маленькому містечку. Тож є де продовжувати займатися пауерліфтингом. Це силовий вид спорту, у якому підіймають штангу, ще його називають силовим триборством. В нього входять три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві і тяга штанги, які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.
— Чому саме цей вид спорту? — запитую у Ксенії Олексіївни.
— Спочатку його освоїв мій чоловік, а потім став моїм тренером. Я дуже зацікавилась ним, оскільки він гартує і характер, і організм, веде до подолання поставлених перед собою вершин.
Постійні тренування привели до вагомих досягнень.
Так Ксенія Прохорова вже в 28 років стала майстром спорту України, двократною чемпіонкою України і рекордсменкою в своїй ваговій категорії. З юності захоплювалася спортивною гімнастикою, аеробікою. Потім знайомство з з пауерліфтингом зосередило увагу на цьому неординарному виді спорту, дозволило розвинути свої можливості. І ось у березні цього року Ксенія Прохорова здобула для України нову спортивну славу, зайнявши друге місце на міжнародних змаганнях, які прохолоди в Чехії. З цими вагомими здобутками щиро вітають її земляки та вся Шполянщина!
Наталія ДАВИДЕНКО.
НА ЗНІМКАХ: Ксенія ПРОХОРОВА за роботою (вгорі); виступ на чемпіонаті України з пауерліфтингу.