Лист Василя Стуса до сина

«Поразка — це не тільки біда. Це ще й благо, добро. Поразка мусить стимулювати на чергову перемогу — це логіка сильних (а ти — мужчина!).

У поразці опускають руки лише слабкі. Освіта потрібна людині не для іспиту і вступу до технікуму, а для неї самої. Ти повинен бути освіченою людиною. Освіта — це вид гігієни. Письмо з помилками — то як невмиті руки чи зуби. Бо теперішня людина — тільки освічена.

Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина твориться, самонароджується. Власне, хто ти є поки що? Кавалок глини — сирої, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, — це ти сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в тебе найкращий час — творися ж!».