МАЙСТЕР-РАЦІОНАЛІЗАТОР РОДОМ З ЛОЗУВАТКИ

У вересні минає 102 роки від дня народження Івана Демидовича Шабати­на. Родина і всі односельчани Лозуватки пам’ятають людину із золотими руками, висококваліфікованого тока­ря і майстра-раціоналізатора. Народився Іван Демидович в Лозуватці 1913 року, закінчив 4 класи Лозуватської школи і в по­дальшому все його життя скла­дали трудові будні. Декілька штрихів з життя вказують на талановитість і майстерність його діяльності.

В 40-х роках в колгоспах було тяжко з нестачею техніки, для полегшення людської праці необхідно було придумувати інвентар, от він і думав. Його ро­зум і винахідливість, дані Богом, допомагали в розвитку колго­спу ім. Першого травня. У 1949 році Іван Демидович сконстру­ював і виготовив двотактного одноциліндрового двигуна, який працював на дешевому паливі. Він тягнув токарний верстат, пилу і точильний прилад.

В 1960 році механізатори колгоспу разом з Іваном Де­мидовичем та механізаторами Шполянської РТС виготовили перший в районі гноєрозкидач, причіпний до трактора, — це було велике досягнення для Шполянщини.

Згодом разом з Лозуватськи­ми механізаторами Іван Демидо­вич виготовив гідравлічні вила для навантаження і розвезення кормів, гною; виготовили на трак­тор навісний гідравлічний розвантажувач скребок-лопату (до цього всі вантажні автомобілі розвантажували вручну — це був пекельний труд).

В 1962 році Іван Демидо­вич сконструював коренерізку, яка в колгоспі переробляла за день 60 тонн кормових буряків для тваринництва. Багатьом поколінням передав свій досвід: механізаторам, токарям, слю­сарям, які успадкували його практичний досвід і стали висококваліфікованими майстрами. Вдома І.Шабатин склав самотуж­ки легковий автомобіль, двигун взяв зі старенького автомобіля.

Іван Демидович зна­ходив ще вільний час в вечірню пору і виго­товляв струнні музичні інструменти. Дві 80-річні скрипки із смичками, які виготовив майстер, до цих пір зберігає родина.
Його син Петро Іванович також перейняв та­лант у батька, крім того, що був вчителем трудо­вого навчання в школі, в селі його вважали годин­никовим майстром. До його бу­динку люди приносили наручні, настінні, настільні годинники з усього району.

Якось за зразково виконану роботу один із заможних лю­дей подарував настінний з де­коративною різьбою годинник з Парижу (Франція), якому зараз 120 років. Петро Іванович його відремонтував і до цих пір він прикрашає будинок.

В господарстві, де жив Іван Демидович, зараз проживають внучка Неля, яка майстерно в’яже крючком блузки, паль­то, сукні, ажурні серветки і інші вироби. Правнучка Іра вправ­но виготовляє з бісеру ікони, квіти і інші експонати, які за­раз зберігаються в сільській бібліотеці та були представлені на районних виставках. Ще одна внучка Мирослава з сім’єю проживає в селі Сигнаївка. Вони зберігають багато цінних речей Івана Шабатина і, головне, що незабутня пам’ять про дорогих для них людей залишиться на­завжди.

Станіслав ЛОЗОВАН (фото з архіву).