Normal
0
false
false
false
RU
X-NONE
X-NONE
Хто з нас не знає цієї зловісної миті — початку найстрашнішої війни в історії людства. Власне, так написано в радянських підручниках. Втім, пам’ять нашого народу позначає інші дати трагедії, й не обмежує війну 1418 днями, відведені на неї радянською історією. Для українців та найстрашніша у світовій історії війна розпочалася у вересні 1939 року, на кілька днів пізніше, ніж для поляків, на яких напала нацистська Німеччина. Радянське «возз’єднання» обернулося смертю для десятків, сотень тисяч українців, а для мільйонів — сибірською каторгою, з якої повернулися далеко не всі.
Початок війни та гітлерівська окупація для багатьох жителів Європейської частини Радянського Союзу виглядали як можливість визволення від свавілля радянських каральних органів, мовних утисків, центрального керівництва, котре, не розуміючи ситуації на місцях, за будь-яку ціну воліло робити по-своєму. В селах і містах України окупантів часто зустрічали квітами, хлібом-сіллю. А радянська армія, яка так хвацько проводила паради та навчання, виявилася нездатною протистояти бліцкригу. Втім, програвали бої не солдати, а їх командири, які, окрім основ марксизму та вчення Леніна-Сталіна» не знали більше нічого, що допомагало б перемагати навченого та всебічно оснащенного ворога. Та, як кажуть, «не довго музика грала» на стороні фашиста. Люди швидко розгледіли істинне лице загарбників, яким необхідні були лише родючі українські чорноземи, незчисленні корисні копалини та люди, як дармова робоча сила без прав та свобод. Тому народ повстав. І повстав громити ворога в Подільських лісах та селах, у степах Причорномор’я і в горах Карпат. Армія швидко навчилася бити ворога. Нові, загартовані боями частини та підрозділи, погнали фашиста із рідної землі, аби підняти над Берліном Прапор Перемоги.
70 років потому історія в Україні повторилася. В ніч на 18 лютого «зелені чоловічки» під прикриттям темряви захопили Кримський парламент, даючи старт окупації української землі. Невдоволені діями української центральної влади з її нехтуванням прав громад, мовною політикою та призначенням на ключові посади виключно «вірних» чиновників, проросійсько налаштовані кримчани радо зустрічали окупантів. Знайшлись такі і на Сході України — в Луганську та Донецьку. Щойно з’явилася можливість, частина невдоволених вступила до місцевих загонів так званої самооборони. Окремі військовослужбовці Збройних Сил України, зрадивши своїй Військовій Присязі, як і окремі радянські солдати та офіцери сімдесят років тому, перейшли на бік сепаратистів... Крим окупували агресори. Сьогодні протистояння з російськими найманцями триває і в східних областях. Спіраль історії, очевидно, розпочала свій черговий виток, який закономірно закінчиться беззаперечною перемогою України. Десантники, мотострільці, льотчики й танкісти вже женуть ворога з нашої землі. На Донеччині та Луганщині шириться рух опору проросійськоналаштованим бандформуванням. Сепаратисти все глибше усвідомлюють,що тероризувати український народ їм залишилося недовго. Переконані, як і наші діди й прадіди сімдесят років тому, ми обов’язково переможемо... Тому що за нами — правда.
http://www.krula.com.ua/print.php?type=news&id=1445ДЖЕРЕЛО: http://www.krula.com.ua/ «Крила України»
Хто з нас не знає цієї зловісної миті — початку найстрашнішої війни в історії людства. Власне, так написано в радянських підручниках. Втім, пам’ять нашого народу позначає інші дати трагедії, й не обмежує війну 1418 днями, відведені на неї радянською історією. Для українців та найстрашніша у світовій історії війна розпочалася у вересні 1939 року, на кілька днів пізніше, ніж для поляків, на яких напала нацистська Німеччина. Радянське «возз’єднання» обернулося смертю для десятків, сотень тисяч українців, а для мільйонів — сибірською каторгою, з якої повернулися далеко не всі.
Початок війни та гітлерівська окупація для багатьох жителів Європейської частини Радянського Союзу виглядали як можливість визволення від свавілля радянських каральних органів, мовних утисків, центрального керівництва, котре, не розуміючи ситуації на місцях, за будь-яку ціну воліло робити по-своєму. В селах і містах України окупантів часто зустрічали квітами, хлібом-сіллю. А радянська армія, яка так хвацько проводила паради та навчання, виявилася нездатною протистояти бліцкригу. Втім, програвали бої не солдати, а їх командири, які, окрім основ марксизму та вчення Леніна-Сталіна» не знали більше нічого, що допомагало б перемагати навченого та всебічно оснащенного ворога. Та, як кажуть, «не довго музика грала» на стороні фашиста. Люди швидко розгледіли істинне лице загарбників, яким необхідні були лише родючі українські чорноземи, незчисленні корисні копалини та люди, як дармова робоча сила без прав та свобод. Тому народ повстав. І повстав громити ворога в Подільських лісах та селах, у степах Причорномор’я і в горах Карпат. Армія швидко навчилася бити ворога. Нові, загартовані боями частини та підрозділи, погнали фашиста із рідної землі, аби підняти над Берліном Прапор Перемоги.
70 років потому історія в Україні повторилася. В ніч на 18 лютого «зелені чоловічки» під прикриттям темряви захопили Кримський парламент, даючи старт окупації української землі. Невдоволені діями української центральної влади з її нехтуванням прав громад, мовною політикою та призначенням на ключові посади виключно «вірних» чиновників, проросійсько налаштовані кримчани радо зустрічали окупантів. Знайшлись такі і на Сході України — в Луганську та Донецьку. Щойно з’явилася можливість, частина невдоволених вступила до місцевих загонів так званої самооборони. Окремі військовослужбовці Збройних Сил України, зрадивши своїй Військовій Присязі, як і окремі радянські солдати та офіцери сімдесят років тому, перейшли на бік сепаратистів... Крим окупували агресори. Сьогодні протистояння з російськими найманцями триває і в східних областях. Спіраль історії, очевидно, розпочала свій черговий виток, який закономірно закінчиться беззаперечною перемогою України. Десантники, мотострільці, льотчики й танкісти вже женуть ворога з нашої землі. На Донеччині та Луганщині шириться рух опору проросійськоналаштованим бандформуванням. Сепаратисти все глибше усвідомлюють,що тероризувати український народ їм залишилося недовго. Переконані, як і наші діди й прадіди сімдесят років тому, ми обов’язково переможемо... Тому що за нами — правда.
http://www.krula.com.ua/print.php?type=news&id=1445ДЖЕРЕЛО: http://www.krula.com.ua/ «Крила України»
Normal
0
false
false
false
RU
X-NONE
X-NONE