В Україні вирощують у 7 разів більше зерна, ніж в усьому світі кави, а площа чорноземів приблизно дорівнює площі Великобританії. Українське Мінагрополітики на початку 2021 року повідомило, що наша держава займає друге місце у світі за експортом зернових, поступаючись лише США. Такі високі показники сфера сільського господарства утримує завдяки людям, які працюють у цій галузі. Напередодні Дня працівників сільського господарства «Шполяночка+» поспілкувалася з тими, хто щодня працює над розвитком цієї сфери про особливості їхньої роботи.
«Розуміти, що кожен твій робочий день приносить велику користь для багатьох людей – це ще одна особиста мотивація для мене!», — Єлизавета Даценко, агроном-дослідник ГК «ЛНЗ»
– Я працюю у ГК «ЛНЗ» уже 5 років на посаді агронома-дослідника. У мене багато різнопланових обов’язків по роботі. Основна специфіка це – випробування та реєстрація нових гібридів в Україні. Також я відповідаю за контроль всіх процесів розвитку культур на ділянках гібридизації: від посіву до збирання. Це включає у себе посів, догляд, опис та збирання даних цих випробувань.
Щодо «нежіночності» професії агронома, я думаю, що тут взагалі немає різниці, адже треба оцінювати людей не за статтю, а за професійними якостями. Але, звичайно, що з часом для жінки-агронома з’являються певні незручності. Адже коли з'являється сім'я , народжуються діти, то певний час саме жінці доводиться присвячувати себе цим обов’язкам. Але я знаю багато прикладів, коли жінкам вдається успішно поєднувати і роботу агронома, і обов’язки жінки та матері.
У мене немає одноманітних днів. Щодня трапляється щось цікаве. Але, звичайно, що багато чого залежить від «сезонності». Наприклад, з весни до осені більшість часу – це робота в полях. Адже весь цей час ми досліджуємо гібриди, їхній розвиток, збираємо дані для подальшого аналізу. Якщо говорити про «зимовий час», то в цей період я проводжу аналіз по збиранню дослідних ділянок і на основі аналізу роблю звіти результатів.
Мені подобається різноманітність завдань та високий темп роботи, що вимагає постійних пошуків нових рішень. Така багатовекторність у роботі мені подобається. Адже я маю постійний професійний ріст в компанії. Реалізація себе дуже надихає на нові досягнення у роботі. З впевненістю можу сказати, що професія агронома дуже різноманітна, цікава і можна сказати творча!
Для професійного й особистісного розвитку аграрна сфера надає безмежні можливості. Це те місце, де можна побачити результат своєї праці. Тут є великі можливості для саморозвитку, наприклад в ГК «ЛНЗ» кожен рік впроваджують нові технології в агровиробництві, розвивають та підтримують наукові дослідження і проводять безліч своїх досліджень по свій Україні. У роботі є й складні моменти, адже кожен рік не схожий на інший, з’являються нові виклики. Долати їх непросто, це потребує зусиль, часу, сил, але отриманий результат того вартий. Не простим є і ритм роботи, адже в сезон робочий день нерідко закінчується майже вночі.
Окрім цього, я вважаю, що агроном – це і корисна професія. Адже ми ті, хто годують людей, забезпечують продуктову безпеку країни. Розуміти, що кожен твій робочий день приносить велику користь для багатьох людей – це ще одна особиста мотивація для мене!
«Цифровізація АПК надалі робитиме сільське господарство ще успішнішим», – Ігор Петрійчук, тракторист і комбайнер ГК «ЛНЗ»
– АПК, тобто агропромисловий комплекс, це все, що пов’язане із сільським господарством. У нас така компанія, що ми працюємо з землею, маємо багато землі. Ми і сіємо, і оремо, і досліджуємо – все робимо.
У цій сфері я працюю вже понад 20 років, і мені подобається. Типового дня у мене немає. Зараз на мені дві техніки, трактор з сівалкою і комбайн. Зранку треба з технікою працювати, обслуговувати її. Далі – в поле.
Цифровізація АПК у нашій компанії розвивається впевнено. Це, по-перше, нова техніка, «розумна», і, як ми кажемо, вона навіть трохи думає за нас. По-друге, ця техніка потребує програмування. Коли техніка запрограмована правильно, вона сама знає, коли, куди і що треба вносити, наприклад, яке мінеральне добриво. Звісно, програмування дуже важливе, бо від цього залежить те, як техніка працюватиме. Ти тепер сидиш як оператор і спостерігаєш за нею.
Це позитивно впливає на сферу сільського господарства загалом, та і негативних ситуацій я ще не зустрічав. У майбутньому бачу, що цифровізація і далі розвиватиметься і робитиме сільське господарство ще успішнішим.
«На власні очі бачимо перспективи розвитку садівництва», – Тетяна Стукало, садовод, заступник директора з виробничих питань Агрофірми «Благодатне»
– У нас свій структурний підрозділ, і в структурі «Благодатне» ми займаємося переважно розведенням саджанців, але в інших структурах я теж задіяна.
Враховуючи, що у нас три компанії, злиті докупи, можливостей багато. Є завод із заморожування, своя компанія, яка займається продажами, і на сьогодні ми маємо намір рости.
Нині ми маємо постійні проєкти: проводимо воду на ділянки, готуємо посадковий матеріал. Плануємо ще 35 гектарів ремонтантної малини посадити.
Також готуємо посадковий матеріал ожини. Для нього виділили ділянку, яку назвали «Ожиновий рай». Частину ми вже висадили, а частину залишили навесні: побоялися «малюків» на зиму висаджувати.
Упродовж кількох років існує тенденція, що попит на ягоди зростає, і цінова політика зростає. Це говорить, що і нам справді є куди зростати.
Зараз ми впираємося у людський чинник. Цього року наш власник будує гуртожиток на 600 місць безпосередньо біля заводу. Ми розширюємося не в міру фінансових можливостей та потреб, як воно зазвичай відбувається, а в міру того, як знаходимо людей, які готові нам у цьому допомогти.
Цю сферу я люблю. Поруч працює багато людей (там, де ягоди, завжди багато людей). Я взагалі за першою освітою бухгалтер, а за другою – психолог, тож мені це реально цікаво – і люди, і ягоди. Якщо це сезон збирання ягід, то ми намагаємося раніше вийти, щоб працювати не в спеку, не на сонці. Зранку починаємо разом прибирання… мені спокійніше, коли я на місці і бачу, як усе відбувається. Все разом робимо: разом і трактори розподіляємо, і програми пишемо.
Спілкувалася Олександра Лісогор