З НОВИХ ПОЕЗІЙ
ХОЛОДНОЯРЦІ
Сонце сідає у хмару,
Вітер лісами пропах.
Хлопці з Холодного Яру
З вірою на прапорах.
Чорний бенкет на руїні.
Світ — із коня шкереберть.
Волю здобути Вкраїні!
В іншому випадку — смерть.
Полум’я віри згасає,
Попіл поразки поблід.
Осінь в лісах засинає,
Снігом притрушує слід.
В наймах залишилась мати,
В серці холодному — крах.
Чорної фарби багато
На історичних шляхах.
Бачу ім’я доброчесне,
Чую крізь товщу зими:
«Ще Україна воскресне!
З нею воскреснемо ми».
Олександр ДІХТЯРЕНКО.
с. Васильків.
ЗУПИНІТЬСЯ, ЛЮДИ!
Зупиніться люди, схаменіться!
Навіщо сльози ллє Земля?
Вона — як мати, а повсюди
Лише війна... війна... війна...
Війна за статки, межі й волю,
Війна за хліб і просто так...
А нам так хочеться спокою
Без горя, сліз і без атак!
Ми ж тут, ми ж ваші діти,
А навколо — гармати, кулі, сльози, кров...
Нам так хотілося б пожити
Там, де панує лиш любов!
Де сміх, казки, тепло родини,
Де з піснею приходить дрімота.
Щоб не було ніде дитини,
Котру назвали б «сирота»!
І крик Землі лунає всюди
Спинити біль, ненависть, гнів.
Згадайте, що любити, люди,
Нам сам Господь усім велів!..
Софія ДОМЧУК.
м. Шпола.