Україна відзначає своє найбільше державне свято — День незалежності. Більш як чверть століття щезла з карти світу розпалася на друзки тоталітарна імперія під назвою СРСР, і українці почали будувати власну державу. Десятиліттями вибудований імперський вплив надто глибоко засів у свідомості народу, що завадило відбудовувати власну сильну і заможну державу. Роками тривало падіння економіки, руйнація армії, зубожіння населення. І щоб струсити порох деградації, позбавитись колоніального синдрому, еволюціонувати в сильну та заможну державу, Україна змушена поволі, спинаючись, діставати із своїх схронів силу, волю, войовничість. Вороги знову влаштували нам криваву баню. Відстоюючи свою землю, державу, національні цінності, на олтар свободи України знову віддано тисячі життів палких ідейних патріотів.
Як би це трагічно не звучало, та саме російська агресія пришвидшила поступ українців до омріяних змін, які, не роздумуючи, кинулися захищати свій суверенітет. Боротьба за незалежність і досі триває — на передовій фронту російсько-української війни, на дипломатичному рівні, в офісах реформаторів, у домівках пересічних громадян.
Нещодавно Центр громадського моніторингу та контролю оприлюднив свої дослідження про те, на скільки стали відчутними довгоочікувані зміни.
Першим досягненням названо створення справжньої професійної армії. У важких умовах війни Україна змогла переозброїти армію, посилити контрактну складову та збільшити грошове забезпечення. Для порівняння — у 1997 році сума, що виділялася на армію в рамках державного бюджету, складала $791,5 млн, у 2017-му ця цифра сягнула $2,5 млрд.
Наступним ціннісним здобутком є дійсний європейський вибір. Історія євроінтеграційного шляху України бере початок у 1994 році з Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС. Протягом наступних років відносини Україна-ЄС проходили різні етапи зближення та віддалення, відбувались спільні саміти, затверджувалися стратегії інтеграції. Польський депутат Міхал Боні влучно зазначив, що безвізовий режим для України — це не подарунок, а результат боротьби.
Далі — декомунізація. Шлях до Європи не був би можливим без відмови від радянського минулого. Україна нарешті скинула цей тягар і провела масштабну декомунізацію. З 2014 року червонопрапорна символіка й ідеологія заборонені законом.
— Ми довгий час жили в країні, імена на мапі якої давали чужинці. Ми жили як в гостях. І щойно тепер починаємо повертатися додому. Це означає, що українці знаходять в собі силу заявити про себе як про господарів цієї землі, — зазначає голова Інституту Володимир В’ятрович.
За останні кілька років Україна не лише ментально та історично рве стосунки з Росією. Важливим аспектом самостійності стала енергонезалежність. З листопада 2015 року наша держава відмовилась від російського газу, закуповуючи реверсний газ у Європі, зокрема, в Угорщині, Польщі та Словаччини. Наразі Україна використовує власний, імпортований, а також накопичений у підземних сховищах газ. Можна вже впевнено стверджувати, що наша держава зіскочила з «газової голки», яка була інструментом маніпуляцій та шантажу з боку Кремля.
Окреме слово — про децентралізацію. До 2015 року адміністративна карта України віддзеркалювала радянський устрій, тобто була подрібнена на клаптики з тисячами дрібних міських, сільських і селищних рад, які не мали ані достатніх коштів, ані повноважень. Як свідчить європейський досвід, місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Тож заради спроможності українських громад була розпочата масштабна реформа децентралізації. Зараз, за рахунок місцевих бюджетів у селах і містечках освітлюють вулиці, прокладають централізоване водопостачання, відновлюють, школи, садочки, будують дороги. Вперше за часи незалежності українські громади не залежать від вказівного персту Києва. Експерти погоджуються, що децентралізацію можна назвати прикладом найдемократичніших змін у державі за часи незалежності.
Отже, Україна відбулася як незалежна держава і долаючи геополітичні, внутрішньоекономічні та ціннісні перепони, вона продовжує впевнено крокувати назустріч реформам, демонструючи черговий етап державної зрілості.
Наталія СТОРЧАК