Нинішній рік став ювілейним для народного аматорського хорового колективу Шполянського районного будинку культури під назвою «Оберіг», яким незмінно 30 років керував справжній ентузіаст хорового мистецтва, заслужений працівник культури України Микола Коваль. Вже 25 років носить він почесне звання «народний». Талантами шполянських хористів захоплюються три десятиліття не лише на Шполянщині, а й на теренах всієї Черкащини, на сценах якої часто виступав колектив, неодноразово отримуючи призові місця у фестивалях і конкурсах. У 2005 році він став першим лауреатом обласної премії імені Порфирія Демуцького в галузі аматорської художньої творчості, потім — лауреатом Всеукраїнського конкурсу-фестивалю народної пісні імені П. Демуцького в м. Києві, дипломантом обласного огляду-конкурсу хорових колективів 2010 року. Шполянський хор містить майже 30 злагоджених жіночих та чоловічих голосів, оркестрова група — 6 осіб.
Із 1986 року Микола Коваль перебуває у постійному творчому пошуку, палко любить українську народну пісню і намагається свій талант прищепити учасникам колективу, які його прекрасно розуміють і бездоганно виконують твори. Учасниками хору є не лише працівники закладів культури, а й інших галузей, які на громадських засадах відвідують репетиції. Тому з радістю сприйняли учасники колективу у день 25-ої річниці Незалежності України вручення колективу районної премії імені Івана Гончара. На мітингу біля пам’ятника Тарасу Шевченку шполянський хор двічі виконав Державний гімн України.
Але радість за два дні вже затьмарила приголомшлива неприємна новина: Микола Коваль написав заяву на звільнення з посади хормейстера районного будинку культури, а під час зустрічі з учасниками хору начальник відділу культури і туризму Шполянської райдержадміністрації Анатолій Лозовий подарував Миколі Івановичу квіти на прощання. Сказав при цьому: «Я не втручаюся у роботу будинку культури, тому якщо директор підписав заяву Коваля — отже, його звільнено».
Як пояснив сам Микола Коваль причину такого свого несподіваного кроку, йому складно було пережити приниження і образи з боку керівництва. Так стало відомо, що існує конфліктна ситуація, яку мудрі керівники завше гасять без сторонніх вух та очей. Але коли ми разом з аматорами прийшли до кабінету голови Шполянської райдержадміністрації Володимира Потапенка, почули приблизно такі пояснення: нехай йде вже на пенсію, будемо міняти кадри, знаємо, як вони отримують «заслужених». До того ж, Анатолій Лозовий не бачить жодних заслуг Миколи Коваля і вважає, що той нічого суттєвого не привносить у місцеву культуру. За їхніми словами, хор продовжуватиме існувати за іншого керівника і готується святкування у жовтні його 30-річчя. Трагедії ніякої нема. У керівників. А в аматорів залишився важкий осад на душі, бо отак поцінували їх ентузіазм і громадський вклад у суспільне життя району, адже вважають себе одним цілим зі своїм талановитим керівником хору.
Подякувавши за бесіду, я залишила кабінет керівника району з гіркими враженнями. Переймаючись ремонтами приміщення будинку культури, де нині частіше торгують нижньою білизною та холодильниками, аніж проводиться культурних заходів, районна влада ставить на другорядний план діяльність художніх колективів і повагу до людей праці, які все життя присвятили своїй професії. Але час швидко минає. Не виняток, що така політика обернеться для декого бумерангом.
Наталія СТОРЧАК, аматор народного хорового колективу районного будинку культури.