Найгірше для старості – це не слабкість тіла, а душевна байдужість

Ми часто не задумуємося, що чекає на нас у старості. А тенденції не лише в Україні, а й в усьому світі свідчать, що населення старіє, кількість літніх людей зростає.

Увага влади і бізнесу здебільшого прикута до вирішення проблем дітей, молоді, осіб працездатного віку. А старим такої уваги не дістається. Хіба що у День людей похилого віку та різні свята ми згадуємо про тих, хто збудував для нас цей світ, хто створив для нас мир навколо, боронив нашу землю від ворогів. У сучасному світі старі більше приділяють уваги молоді, ніж навпаки.

Та все ж не варто забувати, що суспільство має забезпечити гідну старість своїм громадянам, тоді це суспільство визнають цивілізованим. І починати кожен повинен із себе. А що я зробив для наших стареньких земляків? Чим я допоміг людям, які на схилі літ опинилися один на один зі своїми проблемами?

У нашій країні більшість осіб похилого віку отримує невеликі пенсії. Це викликано низькими заробітками, коли працювали молодими. Тож тепер ці люди вимушені зустрічати старість у режимі жорсткої економії. Потрібні ліки, паливо на зиму, а про якісні продукти для багатьох із наших пенсіонерів і говорити не варто.

Справлятися з проблемами й самотністю літнім людям допомагають відділення соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, управління соціального захисту та інші державні інституції. У цих організаціях здебільшого працюють не лише хороші фахівці, а й люди з добрим серцем, чуйні й терплячі до чужої біди.

Велику підтримку стареньким надають й представники бізнесу. Наш регіон аграрний, тому здебільшого меценатами є керівники сільськогосподарських підприємств. Вони надають матеріальну допомогу ветеранам виробництва, допомагають у лікуванні, а також не забувають своїх орендодавців.

Наприклад, ПАТ «Миронівський хлібопродукт» має в Черкаській області багато соціальних проектів, завдяки яким життя людей покращується у всіх сферах. Благодійний фонд «Урожай - громаді» організовує в сільській місцевості оглядові дні, коли є можливість обстежитись у фахівців без потреби виїзду до міст. А нещодавно керівник соціальних проектів МХП Ірина Ванникова, завітавши на свято у село В’язівок Городищенського району, на прохання передала сільському голові сертифікат на придбання генератора для місцевої лікарні та будинку для людей поважного віку.

І таких прикладів щодо допомоги знаного у регіоні холдингу є безліч. МХП розуміє, що лише об’єднавши разом зусилля влади, громади та соціально відповідального бізнесу, життя у різних куточках області можна дійсно суттєво покращити.

Замінити родину, дітей, онуків, які порозліталися світами, літній людині не можна. А от довести своїми справами, що ці особи не самотні, потрібні суспільству, ми можемо. Тож давайте творити добро задля людей, які збудували для нас державу. І не забувайте, що життя – це бумеранг. Як ми сьогодні будемо ставитися до старості, так і зустрінемо свою. Добротою і розумінням, чуйністю і допомогою варто жити кожен день. Жити не лише заради наших дітей, а й заради наших батьків, бабусь і дідусів. Слова Андре Моруа «Найгірша біда у старості – не слабкість тіла, а душевна байдужість» найкраще підтвердження того, чого потребують наші старенькі.