В ГОСТЯХ У ЮВІЛЯРКИ
Минулої п’ятниці жительці села Нечаєве Ганні Лойтрі виповнилося 100 років! Як і у багатьох людей її покоління, життя Ганни Степанівни наповнене спогадами про страшні роки голодомору, війни, про важку працю у колгоспі.
Пробігло воно, пролетіло, запорошило снігами минуле... Помер вже чоловік Ганни Степанівни — Дмитро Йосипович, пішла у вічність і одна із її дочок, онуки.
Нині мешкає у своєму будиночку разом із донькою Раїсою, яка приїхала зі своїм чоловіком із Харкова, щоб доглянути матір.
— Ще кілька років тому мама сама поралась по господарству, працювала на городі, — каже її донька. — Вона із довгожителів, бо й батько її майже до ста років жив, і сестра. Але що не кажи, а роки беруть своє. Хоча мама має й досі непогану пам’ять.
У день сторіччя зринали у пам’яті бабусі Ганни деякі сторінки її життя. Із приємних митей — двоє онуків, четверо правнуків, двоє праправнуків, яких подарувала доля. Із сумних — післявоєнний голод, важка праця у колгоспі. У Нечаєве переїхала вона із с. Рубаний Міст сусідньої Кіровоградської області. Працювала у колгоспі в с. Нечаєве на різних роботах.
На знак вдячності отримала в дарунок Ганна Степанівна від директора СТОВ «Іскра» Сергія Ніковського, який приїхав привітати її з ювілеєм, як пайовика господарства, — великий букет вишуканих троянд. А ще — грошовий подарунок та великий продуктовий набір.
— Передайте усім шполянам щирий привіт від мене і найкращі побажання добра, здоров’я і, головне, — миру в нашій Україні! — сказала, прощаючись ювілярка, дякуючи за увагу до неї.
Лариса БАЧИНСЬКА.