При перейменуванні вулиць і площ вносити зміни в реєстраційні документии на власність, паспорти і тому подібне не потрібно.
Найпоширенішими відмовками, чому вулиця досі не перейменована, є такі: «ми так звикли, навіщо щось змінювати?», «не на часі», «мешканцям потрібно буде змінювати усі документи — це дуже дорого!», «зараз війна (вибори/економічна криза), треба іншим займатися», «ліпше б пенсію підняли», «це ж наша історія!», «не треба чіпати минуле, треба думати про майбутнє».
Фактично, вся вартість перейменування для місцевого бюджету — це кошти, витрачені на виготовлення нових табличок та дорожніх знаків з покажчиками. Міф «це надто дорого», яким лякаюсь переважно пенсіонерів, стосується не табличок, а насамперед зміни документів мешканців у зв’язку з перейменуванням. І тут він дуже добре спрацьовує. Навіть після перемоги Майдану ситуація кардинально не змінилася.
Саме це стало основною причиною того, що мешканці селища Таромського, що входить до Дніпропетровська, відмовились перейменувати вулиці з радянськими назвами на честь героїв АТО — вул. Кірова планували перейменувати на вул. Олександра Малолітнього, вул. Жовтневу — на вул. Олександра Мартинова, вул. Тельмана — на вул. Костянтина Буша. Два бійця добровольчого батальйону загинули, коли їхній автобус випадково підїхав до блок-посту російських терористів 13 серпня, третій солдат загинув в Старобешівському районі Донецької області наприкінці липня.
Ще одна історія із Полтави — два місяці тривало громадське обговорення про перейменування вулиці Артема на Петлюри. Більшість учасників обговорення висловились «за», та міська влада відмовилась перейменовувати. Один із аргументів — начебто від початку проведення опитування до них почали звертатись мешканці вулиці Артема, які «акцентували увагу на тому, що в сьогоднішній непростій ситуації фінансові та часові витрати на заміну всіх документів лягають на їх плечі справжнім тягарем».
Третьою історією, яка підсумує попередні дві, буде судова тяганина в Пирятинському районному суді на тій же Полтавщині. Протягом майже півроку розглядалася адміністративна справа стосовно перейменування вулиці Леніна на вулицю Героїв Майдану та вулицю Авіамістечко у селі Велика Круча. Мешканці, які були проти перейменування вулиці, судилися через те, що начебто рішення сільської ради про перейменування змусило б переоформлювати усі наявні в них документи. Проте, позивачі так і не змогли надати жодного документа, який би засвідчував, що комусь із них, чи інших осіб, довелося сплатити хоч якісь кошти у зв’язку з перейменуванням вулиці, тому суд не задовольнив їх позов.
Ось на цьому і варто поставити крапку і розвінчати міф про те, що перейменовувати вулиці дорого. У законодавстві нічого немає про те, що мешканцям вулиці треба негайно переоформлювати документи у зв’язку з перейменування вулиці і за це платити кошти.
Прописку» змінювати не потрібно
Як пояснив нам юридичний консультант Центру досліджень визвольного руху адвокат Сергій Рябенко, після перейменування мешканці вулиці не мають терміново змінювати документи: «Цим тільки лякають, користуючись не- обізнаністю звичайних людей у тонкощах українського законодавства. Документи, які засвідчують право власності громадян або юридичних осіб на квартири та інші об’єкти нерухомого майна, і так залишаються чинними. При здійсненні продажу або іншого відчуження такого нерухомого майна, ці документи будуть замінюватися за загальною процедурою».
Що стосується реєстрації місця проживання або перебування особи (за старою термінологією — «прописки»), то чинним законодавством України узагалі не передбачено обов’язку змінювати «штамп» у паспорті у зв’язку зі зміною назви вулиці.
Нова назва вулиці може з’явитися у паспорті, скажімо, тоді, коли людина змінила прізвище і через це йде міняти документи, або ж купила квартиру на тій самій вулиці за іншою адресою і все одно їй потрібно змінювати місце реєстрації. Юридичні особи так само зможуть змінити дані про назву вулиці у загальному порядку при внесенні змін до своїх установчих документів, пов’язаних зі зміною складу своїх учасників (засновників, власників), структури управління тощо…
Як показують події останнього року, українці можуть самоорганізуватися. Не хочете жити на вулиці Леніна? Встановити нові таблички на вулиці можна силами меценатів і волонтерів. Було би бажання…
Що ми маємо. Діти йдуть у школу вулицею Леніна, а там їх учать, що з вини Леніна загинуло мільйони українців. Ми так привчаємо школярів до подвійної моралі, тієї самої, яку насаджував СРСР.
Іванна КОБЄЛЄВА, Український інститут національної пам’яті.