«Дехто шукає можливості для заняття спортом, а дехто – виправдання чи відмовки, щоб не займатися своїм тілом. Я – Марина Ковшун, тренерка у залі «Спорт+», і я знаю точно, що мати спортивне і здорове тіло – це мега-круто. Займаючись разом зі мною, ви будете здивовані власними можливостями!»
Такими словами тренерка Марина вітає кожного клієнта і кожну клієнтку спортивного залу «Спорт+» у місті Шпола. Завжди усміхнена і позитивна, вона перетворює тренування на справжнє свято, допомагає знайти впевненість у своїх силах, навіть якщо здається, що ви нікчемні у спорті, і розробляє такі плани тренувань, які швидко і цілеспрямовано приведуть вас до мети
«Мені завжди було цікаво займатися якимось спортом. Колись я просто встала і пішла в зал», – так Марина розповідає про початок своїх тренувань.
Спочатку вона займалася для задоволення, а потім почався набір маси, і підключилися силові тренування. Для Марини силові тренування – це історія про подолання бар'єрів. Кожна перемога приносить задоволення і радість від того, що у тебе вийшло.
«Ти розумієш, що немає нічого неможливого. Треба тільки терпіння і старання».
Тренеркою Марина стала не одразу. Ще коли вона ходила до залу як клієнтка, її тодішній тренер жартував, що колись вони будуть колегами. А коли «Спорт+» оголосив вакансію тренера, Марина спробувала себе у цій ролі, і ось уже понад два роки клієнти і клієнтки залу можуть займатися із нею як тренеркою.
«Потрібно бути кращою не для когось, а для самої себе». Улюблена складова роботи для Марини – це задоволені очі клієнта, який бачить результати своїх тренувань і більше не хоче зупинятися на досягнутому.
Тренерка відчуває розчарування, коли бачить, як клієнти, досягнувши однієї мети (наприклад, схуднути), закидають спорт взагалі. Дехто не знає, чому ходить у зал, і це теж засмучує Марину. Буває, людина просто не виконує вправу, яку показує тренерка, хоч техніка зовсім не складна.
«Найгірше те, що всі хочуть швидкого результату, але не розуміють, що без терпіння і сили волі нічого не буде».
Через стереотипи, які побутують у нашому суспільстві, Марині довелося стикнутися із нерозумінням її оточення.
«Коли я тільки почала працювати, чоловіки не сприймали мене як тренера, адже я жінка». Марині вдалося побороти ці упередження завдяки своїй кваліфікації. Спочатку вона просто радила, як досягти кращого ефекту від якоїсь вправи, і з часом клієнти почали звертатися до неї самі.
На думку Марини, багато чоловіків поважають сильних жінок, але бояться у цьому зізнатися. Тренерка вирішила нікому нічого не доводити, а просто робити свою справу.
«Ми можемо конкурувати між собою, але кожен має право займатися тим видом спорту, який приносить задоволення».
Марина впевнена, що спорт не має статевого поділу, а робота тренером залежить тільки від якості інформації, яку ти надаєш, а не від того, жінка ти чи чоловік.
Відколи Марина почала займатися силовими тренуваннями, вона встигла взяти участь у змаганнях з паверліфтингу. Разом зі своїм тренером Марина два місяці готувалася, щоб мати змогу поборотися на Кубку Києва із паверліфтингу. Набравши 275 балів, вона здобула перший розряд у ваговій категорії до 63 кг.
«Це неймовірні враження і хвилювання, які не передати словами, а адреналін стимулює робити те, чого від тебе ніхто не очікував». Марина говорить, що підтримка на змаганнях дуже важлива, і вона отримала її від тренера, який був разом з нею, а також від друзів. Найбільшим страхом було розчарувати тренера, який вклав багато часу і зусиль у підготовку, і Марина вдячна йому за це.
Зараз тренерка займається для свого задоволення і для досягнення максимального результату силових показників. Поки що вона не має запланованих змагань, але знає – коли відчує, що готова, поїде виступати, і не заради медалі, а щоб довести собі: немає нічого неможливого.
«Все можливо. Головне вірити в себе. Ми – це те, що ми самі уявляємо».
Марина впевнена, що тільки ми можемо вирішувати, ким нам бути і як проживати своє життя. Цю позицію вона відстоює щодня, і показує своїм прикладом – можливо все.
«Не сумнівайтеся в собі, і все вийде. Любіть себе більше, бо тіло – це храм, у якому живе ваша душа. Займайтеся спортом, щоб і храм був у порядку, і душа задоволена»
Олександра Лісогор, проєкт «Різні жінки»