З БОЛЕМ У ДУШІ
Ми, люди старшого покоління, пережили індустріалізацію країни, укрупнення колективних господарств, роз’єднання, час зведення промислових підприємств, будівництва житла, тваринницьких комплексів. Та приватизація знищила промислові підприємства в районі, колективні господарства на селі, породила тисячі безробітних людей. Децентралізація ж довела, що з міста зникають районні структури, на селі ― сільські ради, осередки культури, поширюється масове безробіття.
А чи згодна громада на таке обслуговування, укрупнення сільських рад?
В Ізраїлі, наприклад, збереглися колективні господарства у сільській місцевості, в Чехії ― у кожнім населеннім пункті обов’яково має бути підприємство, де б жителі могли працювати. Тож громада, бізнес разом із владою повинна створювати підприємства, щоб забезпечувати наших співгромадян робочими місцями.
Мені, як авторові замітки в газеті про неполадки в роботі радіомовлення, телефонують жителі вулиць, у яких теж не працює радіо. Та зрушень, на жаль, немає. Як розповідав мені пенсіонер-зв’язківець, ще за радянських часів це було б, як кажуть «ЧП», і згадує випадок, як колись у с. Терешки не працювало радіо, то, незважаючи на сильну заметіль, у село вислали трактор з ремонтниками, щоб ліквідувати неполадку.
Така образа бере за країну, бо це не що інше, як дискредитація влади. Тут я скористаюся будівельним досвідом, який набув за час роботи на будівництві із порадою до керівників зв’язку. Їм варто було б попросити вибачення у жителів за ненадані послуги, через газету роз’яснити причину неполадок, попросити міську раду, жителів вулиць допомогти вирішити цю проблему. І, як останній варіант, ― піти у відставку. Бо не заслужили ми, пенсіонери, на таке зневажливе ставлення до нас.
Натомість жителі вулиць пропонують перекрити автомагістраль Черкаси—Умань, пікетувати будинок зв’язку та просити черкаський «Правий сектор» провести люстрацію.
Володимир ПАНЧЕНКО, житель пров. Колективного, м. Шпола.