Мітинг-реквієм, присвячений 74-річниці визволення села Васильків від фашистських загарбників, відбувся 2 лютого біля пам’ятника воїнам загиблих в роки Другої світової війни. Біг часу. Чи можливо його зупинити? 74роки. З точки зору історії, з висоти погляду тисячоліть — це мить, яка нічого не важить. Але для нас, жителів села, — це життя, ціла епоха. Такими словами розпочали мітинг…
Біллю та горем, смертю та скаліченими долями відізвалася у душах та війна. В перші ж дні на фронт пішли і наші жителі села. Всього за роки війни пішло на фронт близько10 тисяч наших земляків. З них 6361 загинуло…
Німці кинули із Скотаревого і Василькова танкові частини на Шполу з метою прориву зовнішнього фронту оборони радянських військ. На підступах до Верхньої Дар’ївки розгорілися жорстокі бої, в яких поряд з піхотинцями, брали участь і танки 29-го танкового корпусу. Визволення території Шполянщини тривало близько двох місяців — з кінця січня по кінець березня 1944 року. Це свідчить про запеклість боїв.
З вересня 1941-го до листопада 1942 року в нашому селі діяла підпільна організація на чолі з А.К.Різником. До її складу входило 20 осіб, в тому числі дві жінки. У війні брали участь 627 наших односельчан, з них 260 нагороджені бойовими орденами і медалями. У пам’ять про 300 загиблих у Василькові споруджено 2 обеліски Слави. 23 особи розстріляли фашистські загарбники. Не оминули і рабські роботи в Німеччині наших односельчан — майже 200 осіб працювали на фабриках і заводах, фермах і полях Німеччини.
Під час мітингу учні школи декламували вірші про події того часу. Під звуки метронома вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та покладанням квітів.
Ми є нащадками славного покоління наших предків, які завоювали нам мирне і щасливе сьогодення. І тому, в цей складний для нашої країни час, коли нашій державності та єдності існує загроза, наш святий обов’язок — бути гідними їхнього подвигу, всіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на нашій рідній та вільній українській землі.
Людмила ШПОНЬКА, с.Васильків