Кажуть, давні греки створили міф про трьох богинь людської долі, яких називали мойрами. Одна з них пряла нитку людського життя, друга — витягала жереб, що має випасти на долю людини. Третя — записувала у сувій людини все, що мало статися. Вважалося, що змінити визначену мойрами долю не може ніхто: ані боги, ані сама людина.
З цією думкою можна погодитися, а можна і посперечатися. Людина сама творить себе і свою долю. Якщо хочеш творити добро, то ніхто тобі в житті не зможе завадити. І всі добрі починання потрібно починати з себе... Саме такими словами розпочинався урок розвитку зв'язного мовлення в одинадцятому класі Лебединського навчально-виховного комплексу №2. Старшокласники задумалися над висловом А. Ламартіна «Найвища із книг — книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням».
А справді, чи може людина змінити власну долю, чи все підвладне людському розуму та старанням? Кожен учасник уроку задумався і спробував дати відповідь саме на це питання, бо ж життя нам дано не просто так. Затронули на уроці і тему переривання вагітності, і самогубства, і вбивства — тих факторів, які забирають людське життя. Радували дорослі роздуми одинадцятикласниць над вічними питаннями, давала надію віра у сімейні цінності, любов до батьків. Кожна із учасниць вибрала своє життєве кредо, прикріпивши його до човника долі. «Світ належить оптимістам, — пише Елизавета Матюхіна, — песимісти — тільки глядачі. Ніколи не дивись на колишні невдачі, вибирай майбутні перемоги».
Богдана Берестова підтримала думку: «Перші кроки завжди найважчі, але важливо не спинитися і йти далі, тому що з кожним кроком ставатиме легше йти». «Головне: не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні», — закликала Ілона Залізняк. Анастасія Мислюк зауважила, що роблячи життя розумним та осмисленим, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність свого власного життя. «Той, хто зрозумів, що він хоче в житті зробити, чого досягнути, має далеко більше шансів на успіх, ніж той, хто здався на плин життя і не спробує спрямувати свої сили до певної мети», — роздумувала Марія Марич.
Мені б хотілося, щоб ці життєві орієнтири одинадцятикласники пронесли через усе життя і впевнено пливли рікою життя, долаючи незгоди, шторми та бурі. Бо життя всього єдина мить між минулим і майбутнім, а яка вона буде — залежить тільки від нас.
Антоніна БОНДАР с. Лебедин.