Питанню об’єднанню в громади приділяють чимало уваги. Про це говорять експерти, чиновники усіх рівні, люди між собою та пишуть засоби масової інформації. Однак децентралізація й досі відбувається не так швидко, як би хотілося.
Навколо цієї теми існує чимало міфів, чуток і, найприкріше, страхів… То що ж заважає людям повірити в позитивні наслідки цього процесу? Найпершою перепоною є особи, які у власних інтересах намагаються маніпулювати думкою громадськості шляхом перекручування інформації. Тож зараз спробуємо розібратись у цьому.
Першою маніпулятивною думкою є те, що об’єднання призведе до занепаду та зникнення села. Дійсно, з карти України щороку зникають населені пункти. Проте це відбувається не через створення ОТГ, а тому що таку реформу не провели ще десять років тому. Зараз маленькі села мають шанс для розвитку, а не занепаду. Після початку децентралізації ще не зникло жодне поселення. Крім того, завдяки створенню ОТГ потреба у кваліфікованих кадрах, які б працювали із старостою, надавали послуги людям та розвивали інфраструктуру, зростає. Об’єднання дає можливість кожному селу мати старосту та депутата в громаді, які братимуть участь у формуванні бюджету ОТГ та відстоюватимуть інтереси своїх жителів.
Другою думкою, якою маніпулюють, є те, що під час децентралізації усі школи закриють. Почнімо з того, що зараз в Україні триває реформа освіти, націлена на покращення її якості. Тому малокомплектні школи з децентралізацією чи без неї повинні або закрити, або ж змінити їх ступінь. Натомість мають створити опорні навчальні заклади. Вони дадуть школярам такі малодоступні блага, як сучасна освітня техніка, якісна дорога до школи та автобуси, які безперебійно возитимуть учнів. Та є одне «але»… У необ’єднаних громадах рішення про закриття ухвалює районна рада, зазвичай без обговорення з людьми. В ОТГ ж це обговорюватимуть депутати громади та їх жителі. У цьому випадку закриття матиме раціональний підхід, а не економний. Однак батьки не повинні егоїстично думати про те, аби їм було зручно за 5 хвилин завести дитину в школу, а про те, щоб учень потрапив туди, де дійсно отримає якісні знання.
Підхід до питання освіти під час децентралізації повинен найперше бути раціоналізаторським, написала на своїй сторінці у Facebook керівник соціальних проектів МХП Ірина Ванникова.
«Звісно, під час об’єднання громадам доведеться зіштовхнутися з питанням закриття шкіл, але лише тих, які є малоукомплектованими, та тих, які навантажують бюджет без належної віддачі в освітньому процесі. Час не стоїть на місці. Тож прогресивними та якісними є ті школи, які забезпечені матеріально-технічною базою. А це, відповідно, капіталовкладення. Тож жителі ОТГ повинні вирішувати що їм важливіше. Зберегти невеличку школу і позбавити дітей можливості навчатись у сучасному освітньому закладі чи вирішити питання довезення учнів до справді новітньої школи та спрямувати фінанси саме на її розвиток», – наголосила Ірина Ванникова.
Ще одним поширеним міфом є те, що центр громади не буде ділитись із селами коштами і що жителям ніде буде отримати довідки. Це абсолютна дурниця. Адже кожне село, яке належатиме до ОТГ, матиме свого депутата. Він братиме участь у розподілі бюджету та контролюватиме його виконання. Крім того, у кожному селі буде староста, який вирішуватиме питання надання усіх необхідних довідок.
Часто люди бояться того, що після децентралізації держава просто забуде про громади. Однак зараз практика показує, що влада надає такі необхідні для вирішення нагальних інфраструктурних питань ОТГ субвенції. А також інформаційно допомагає громадам брати участь у державних та іноземних грантах. Бояться люди й того, що після об’єднання бідні села стануть ще біднішими. Та практика вже створених ОТГ показує, що поселення не розділяють на декілька органів управління, які треба утримувати, а мають один, через який простіше ухвалювати необхідні рішення. Лякають людей і розпродажем земель. Однак, по-перше, зараз в Україні діє мораторій на це, а по-друге, громада сама вирішуватиме земельні питання. Тож тут все залежатиме від людей.
Директор ТОВ «НВФ «Урожай» Олександр Воскобойнік переконаний, що жителям громад не варто боятись того, що вони лишаться наодинці із викликами реформи. Якщо держава, громада та соціально відповідальний бізнес будуть працювати спільно, то всі соціальні та інфраструктурні питання можна буде вирішити, зазначив Олександр Воскобойнік.
Об’єднання – це справа добровільна. Однак тим, хто ще в роздумах кого «сватати» і за кого «виходити», треба розуміти, що вони втрачають не лише час, а й можливості та гроші. Покращення інфраструктури, зручна й дієва система управління, комфорт і розвиток – це те, що залежить від того, наважаться люди на утворення громад чи й далі піддаватимуться страхам і міфам. Так, процес складний, а шлях нелегкий, але результат того вартує!