Справжній ажіотаж під час буремних подій в ході останньої сесії облради зробив емоційний виступ Олександра Тіхонова, голови об’єднання ГО «Спілка воїнів АТО «Черкащани» та голови координаційної ради учасників АТО Черкаської області. Він один із небагатьох, хто закликав сторони конфлікту припинити безлад і перевести дискусію у русло нормальних цивілізованих переговорів. Про те, що спонукало громадського діяча у погонах втрутитись у процес, ми з ним і говоримо. Олександр Тіхонов вважає, що події, подібні тим, що були у облраді — шлях до загибелі України.
— Олександре Івановичу, що, власне, сталось у сесійний залі? Ваш погляд.
— У мене було враження, що я опинився у звіринці, а не на сесії депутатів обласної ради. Вражав безлад, що панував у залі. Люди кричали, захоплювали трибуну, погрожували президії, влаштовували штовханину і вдавалися до відвертих хуліганських дій. Нічого спільного із цивілізованим процесом там не було.
— Що спричинило такий безлад?
— На мою думку, у раді продовжується боротьба за посади. Когось не влаштовує чинний голова облради, хтось, можливо, мітить на крісло заступника і так далі. В принципі, це нормальний процес. Але сталось в залі так, що процес вийшов з-під контролю. Не виключаю, що хтось навмисно завів все у площину хаосу. І саме це мене і налякало найдужче. Адже я не тільки знаю, до чого це може призвести, але й бачив наслідки.
— Ви маєте на увазі події на Сході?
— Навесні 2014 року на Сході України і в Одеській області відбувались масові антиукраїнські акції. З першого погляду було ясно, що їх продукують, провокують і фінансують ГРУ і ФСБ Росії. Бо це елементи плану Путіна по знищенню України. Це і є справжнє обличчя так званого «Русского міра». У цей час я вже був мобілізований і служив у військах на території Одещини біля молдовського кордону. Там на собі відчув, що таке провокації, і які брудні методи використовували проти нас агенти Кремля.
— Ви хочете сказати, що події в раді — рука Москви?
— Не виключено. Зрозумійте правильно. Йде війна. Незважаючи на Мінські угоди, терористи продовжують стріляти. Як учасник війни на Сході, на власні очі бачив жахи цієї важкої війни. Знайте, що ворог — підступний і дуже небезпечний. Вороги і його посібники діють не лише на фронті та у прифронтовій зоні. Їх багато і в глибокому тилу. Ось буквально вчора із теленовин дізнався про затримання чергової російської диверсійної групи у нашій столиці. Прикро, що у бою при затриманні, рятуючи життя дитини, загинув боєць «Альфи». А ще прикро від того, що реальної загрози досі не розуміють наші політики — як центральні, так і місцеві. Де гарантія того, що у розхитуванні ситуації у обласній раді не брали участь справжні провокатори? І я сподіваюсь, що це питання ретельно дослідять наші правоохоронні органи та спецслужби.
— Вас, у зв’язку із Вашою заявою у раді, звинувачують, що Ви намагаєтесь «покласти» ветеранів АТО під інтереси однієї зі сторін конфлікту. Що Ви про це думаєте?
— Гарантую, бійці АТО, для яких я — автори тет, ні під кого не «ляжуть». Ми є самодостатня сила. Ми — цивілізовані люди. Тому ратуємо за те, що будь-які питання повинні вирішуватись шляхом відкритого і цивілізованого діалогу. Бійці АТО не будуть захищати чиїсь меркантильні інтереси, а лише співпрацюють із усіма гілками влади та громадськими організаціями. Для мене основний пріоритет — це захист прав учасників бойових дій. Тому ми вимушені із владою співпрацювати. Інколи необхідно і тиснути на владу, але розгойдувати ситуацію сьогодні не можна. Це смертельно небезпечно. Вважати так є всі підстави. Он у Донецьку свого часу розгойдали — бачимо що вийшло. Звичайно, в країні і у владі багато проблем. Але незважаючи на це, у Верховній Раді є мудрі політики, які усвідомлюють ступінь небезпеки, тому стримують емоції і не влаштовують безлад. Раджу і нашим політикам брати із них приклад. Бо від демократії до анархії — один крок! І для України він смертельний!
Інтерв’ю Володимира ЛИМАРЕНКА.
ДОВІДКА: Олександр Тіхонов (55 років) — кадровий військовий. Закінчив вище військове авіаційне училище. Спеціальність — льотчик-інженер. Нині мобілізований офіційно із 9 травня 2014 року. Рекорд: у цивільному житті після демобілізації прожив один день і знову пішов на службу. 22 травня демобілізувався і 23 мобілізувався знову. Одружений. Має дорослу доньку. Обіймає посаду військового комісара Шполянського районного військового комісаріату, підполковник Збройних сил України. Воював у Афганістані. Нагороджений орденом Червоної Зірки. Отримав нагороду у Кабулі із рук командуючого військово-повітряних сил 40-ої армії. Був штурманом ескадрильї — льотчиком окремого бойового вертольотного полку. Закінчив службу на посаді начальника розвідки — льотчика окремого бойового вертольотного полку. Брав участь у бойових операціях. З початку російської агресії захищав свободу і цілісність України на Сході. Перебував на передовій фронту у складі 14-го окремого мотопіхотного батальйону, який раніше називався БТО «Черкаси».