Normal
0
false
false
false
RU
X-NONE
X-NONE
Травень у житті мешканця Веселого Кута Василя Васильовича Михальченка займає особливе значення — 1 травня 1927 року він народився в місті Бахмач Чернігівської області, а в травні переможного 1945 року він познайомився в Німеччинні зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Іванівною. Його вірна супутниця життя народилася 20 жовтня 1925 року у Веселому Куті.
У голодному 1933-ому Василевого батька розкуркулили, а його самого та чотирьох братів забрали до дитячого будинку, що був розташований у Києві на вулиці Дегтярьовській. Він і нині добре пам’ятає, як напередодні нового, 1935, року до них у дитбудинок завітали з подарунками відомі революціонери і державні діячі Радянського Союзу Павло Постишев, Станіслав Косіор і Йона Якір.
Після дитбудинку він навчався в Соболівській школі. Звідси 2 липня 1942 року Василя Михальченка забрали до Німеччини. Потрапив він на роботу до міста Крефельда, яке знаходиться поблизу таких великих німецьких міст як Дуйсбург, Ессен та Дюсельдорф (всі ці населені пункти розташовані в районі Рурського промислового басейну). Сюди ж прибув і ешелон з українськими бранками, в якому перебували і дівчата з Веселого Кута Шполянщини, а серед них його майбутня дружина. Василь Васильович працював на військовому заводі, де виготовлялися запасні частини до танків, гармат, літаків тощо, а Ольга Іванівна — на кавовій фабриці. Майже довгих три роки перебували вони в німецькій неволі. 10 квітня 1945 року українських бранців звільнили американці.
Після звільнення Василь Михальченко в травні познайомився зі своєю майбутньогю дружиною Ольгою. У травні вони й побралися, а весілля відгуляли лише в грудні того ж таки 1945-го. Нелегкою була їхня доля після закінчення Великої Вітчизняної війни. Та всі життєві негаразди вони долали за допомогою невтомної праці, самовідданості та взаєморозуміння. Щоб заробити на життя, Василь Васильович навіть працював гірничим майстром на шахті Донбасу. Після повернення до Веселого Кута, де він оселився з дружиною, працював завідуючим фермами тодішнього веселокутського колгоспу «Червоний Жовтень», завідуючим дільницею та обліковцем тракторної бригади. 1987 року вийшов на заслужений відпочинок. Ольга Іванівна понад 30 років доїла корів на молочнотоварній фермі у Веселому Куті, сапала цукрові буряки. Вийшла на пенсію 1985 року.
Нинішнього травня подружжя Михальченків відзначить 69 річницю спільного сімейного життя. Вони разом виростили і виховали трьох дітей — найстарша дочка Галя живе у Веселому Куті, Люба проживає в Ярославці, а найменший син Володимир мешкає в Бєлгороді (Російська Федерація). Діти подарували батькам шестеро внуків (у кожного по двоє). Онуки , в свою чергу, порадували стареньких правнуками — їх у Ольги Іванівни і Василя Васильовича Михальченків аж семеро.
Незважаючи на свій поважний вік, доволі активно пораються по господарству — і на подвір’ї наведено орядок, і на городі висаджені всі городні культури. Ось лише живність вони не тримають, обмежуються нині доглядом лише десятка несучок, бо полюбляють випити «своє» яйце, а не вирощене за допомогою хімікатів.
Василь Васильович Михальченко і нині відзначається чудовою пам’яттю. Він пам’ятає навіть як в довколишніх селах називалися колгоспи — до початку війни та після її закінчення. Також він пише віршовані гуморески, які висвітлюють злободенні теми.
Вчора Василь Васильович Михальченко відзначив свій 87-ий день народження. Щотижневик «Шполяночка+» з цієї нагоди вітає іменинника і бажає йому та родині міцного здоров’я, всіляких життєвих гараздів.
Віктор КРАВЧЕНКО