Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб.
Степан Бандера
Якось один студент Національної академії державного управління при Президентові України запитав свого однокурсника-іноземця, який здобуває уже третю вищу освіту та розвиває власний бізнес на теренах України: «Чому саме в нашій нестабільній державі вирішив зайнятися власною справою?» У відповідь почув: «А у вас здесь всё можна!»…
Прикро, на 26-му році незалежності, який нещодавно відзначила Україна, розуміти, що в нашій державі «всё можна» тим у кого є гроші. Прикро, бачити, що прагнення українців до розвитку громадянського суспільства, зміцнення правової держави, залишаються лиш красномовними гаслами політиків. Прикро, чути від воїна АТО, який своїм життям захищав державу від агресора, про незахищеність перед свавіллям «сильних світу цього», пануванням несправедливості та безкарності, відсутності практичних механізмів захистити свої права. Прикро, що є ті, хто цим вдало користується, продовжуючи заробляти свої, інколи протизаконні, статки.
В гостях редакції «Шполяночка+» днями побував житель Шполи — ветеран Афганістану та учасник бойових дій в зоні АТО Юрій Петрович КОРЧИК. Він захотів поділитися із земляками проблемою, котра стосується багатьох жителів Шполи і району, та розповів, як владна система замість ефективного її вирішення, шиє в дурні простих людей.
— Все, що відбувається в моїй країні, мені не байдуже, — розпочав свою розповідь Юрій Петрович. — Тому й не роздумуючи, пішов на фронт захищати кордони України від зовнішнього агресора. Виживши в боях та повернувшись до мирного життя, стало нестерпним споглядати суцільне беззаконня, яке відбувається в країні, неможливість викоренити зловісну корупцію та масові порушення законів. Ще в 2012-му я працевлаштувався на підприємстві ТОВ «Шполатехагро», яке нині зветься ТОВ «Фред Капітал». Спочатку працював слюсарем на території підприємства, що знаходиться в мікрорайоні молокозаводу по вулиці Лебединській, а через рік нашу бригаду перевели на територію колишнього Шполянського цукрового заводу, який став власністю ТОВ «Фред Капітал». Там ми займалися протруюванням каліброваного насіння, яке власники фасували в тару та відправляли на збут у ворожу нам Росію. Працювали в три зміни по 12 годин на добу в приміщені, де постійно здіймалася отруйна пилюка та поширювалася не лише по всій території підприємства, а й навколишнього жилого масиву. Отруйні засоби, що залишались в бочках, зливались в каналізацію, що веде у Перший ставок, або прямо на землю! А під час дощу – ви ж розумієте, все йде в ґрунтові води. Каністри і мішки з-під отруйних хімікатів безконтрольно спалюють безпосередньо на території заводу. Питної води і душових кабін немає, засобів захисту, окрім звичайних медичних масок, нам ніхто не видавав. Обіцяли спецодяг для роботи з отрутою, але слова так і не дотримали.
— На таких роботах, як кажуть, молоко повинні видавати за шкідливі умови праці?!
— Ніякого молока, звичайно, ми не отримували. Зарплату — і ту постійно затримували, через що не раз працівники страйкували. Один молодий хлопчина, який нещодавно обзавівся сім’єю, запитав, коли буде зарплата, то йому в грубій формі пояснили, щоб «закрив рота». А якщо не подобається, то, мовляв, ніхто нікого не тримає. А серед нас ще й одна жінка працювала. Та ніхто про наші права та стан здоров’я, звісно, не дбав. Не дбають «хазяйни» і про навколишнє середовище, і про людей, які живуть поряд із підприємством.
— А чому не звертались до правоохоронних чи контролюючих органів?
— Як не звертались? Звертались! Власні сумніви щодо законності виробництва виклали в колективному зверненні до прокуратури, яка в свою чергу розіслала його іншим інстанціям: районного відділу поліції, управлінню захисту економіки, управлінню Держпраці в Черкаській області. Одні повідомили, що порушені питання не входять до їх компетенції, інші — про те, що не мають повноважень перевірити суб’єкт. А от від начальника відділу поліції відповідь була цілком приголомшливою: «із акту позапланової перевірки дотримання вимог трудового і природоохоронного законодавства на підприємстві ТОВ «Фред Капітал» викладені заявниками факти… не підтвердилися». Представники Державної екологічної інспекції в Черкаській області також виявляється неправомірного забруднення навколишнього середовища не встановили. Їх переконали, що на підприємстві встановлено 8-годинний робочий день і працівникам видаються засоби захисту, а зливу хімікатів у ставок не може бути через «відсутність стічних труб! Цікаво, що на це скажуть численні колишні робітники цукрового заводу? Працівників, що підписали звернення, ясна річ, звільнили з роботи. Я особисто написав заяву на відпустку, але в конторі її не зареєстрували і потім звинуватили мене в прогулах. Це беззаконники, яких потрібно карати по закону, бо вони державу руйнують!
— А чи обурюються мешканці будинків, що знаходяться поряд із підприємством?
— Так, жителі навколишніх вулиць теж письмово звернулися в прокуратуру щодо факту неприємного запаху в повітрі та потрапляння отрути в Перший ставок. Звернення підписали 46 осіб. Але по-справжньому реагувати на такий кричущий факт ніхто, мабуть, не збирається. А ми, в свою чергу, теж зупинятися не плануємо, бо українське законодавство чітко регламентує: на території жилого масиву виробництво, пов’язане з отрутами, заборонене. Запросимо всеукраїнські телеканали та незалежних громадських контролерів, які не закриватимуть очі на очевидне та не стушуються перед грошима власника великого капіталу. Не хочеться вірити, що в нашій державі слово простих людей проти слова «великого» іноземного хазяїна нічого не варте!
— Ви вірите у торжество справедливості?
— А як же без віри жити?! Хоча мені вже й погрожували невідомі «лоби», щоб «не висовувався». Це, звичайно, неприємно, але не страшно! Знаєте, страшно було в афганському пеклі, страшно було на фронтах АТО. Страшно, що хлопці тисячами гинуть, і за що?! За те, щоб тут процвітали «бандитські понятія», щоб чиновники та правоохоронці «не бачили» явних порушень, від яких люди масово хворіють та вмирають? Ні, не за таку Україну ми воюємо, не за владу беззаконців! Тож ітимемо вперед, до цілі, і обов’язково захистимо права громадян, доведемо, що перед законодавством України мають бути рівними всі, а не вибрані багатії, що наживаються на смертях українців.
Інтерв’ю Марії ОСИКИ