Педіатрія: безцінна ланка медицини, що тримається на відданих своїй справі. «Дитина входить у світ зі стиснутими кулачками: весь цей світ – мій, і бути йому в моїх руках. Людина покидає світ із розкритими долонями: ось, я нічого з собою не беру» (Мирослав Дочинець).
Лікар-акушер та неонатолог зустрічають нас і стають учасниками та свідками появи нового життя. Завжди обожнював, по-особливому ставився до педіатрів. Вони – окрема безцінна ланка медицини. На них батьки часто покладають останні надії.
Шпола уславилась іменами Богом обдарованих дитячих лікарів. Педіатрична служба Шполянського району з середини ХХ століття й по сьогодні трималась на відданих справі лікарях-педіатрах. Завдяки Миколі Івановичу Сові, деяким його світлинам, вдалось відтворити історію педіатрії з кінця 50-х, початку 60-х років минулого століття.
Анна Іванівна Заїка (амбулаторна ланка) з 1963 по 1992 роки завідувала дитячою консультацією, а потім до 2009 року працювала на прийомі дітей. Заслужений лікар України, мудрий наставник, досвідчений лікар, виховала декілька поколінь педіатрів амбулаторного прийому. Уміла працювати з мамами, яких переконувала й у важливості догляду за дитиною, і у її вихованні здоровому способу життя, і у необхідності та важливості щеплень від небезпечних хвороб. Скільки набігано кілометрів за викликами вдома, активними відвідуваннями, скільки оглянуто та вислухано! Скільки пережито безсонних ночей та передумано думок та вагань! Анну Іванівну шанували й любили.
Віталій Якович Теліженко – райпедіатр, неонатолог, який встигав скрізь: він проводив прийом амбулаторих хворих, працював ординатором відділення, у пологовому відділенні, і навіть 5 років віддав дітям працівників радянського посольства в Монголії.
Ольга Іванівна Сова – беззмінний ординатор дитячого відділення. Навколо цих людей і працювала педіатрична служба, організовувалась та виховувались нові покоління лікарів.
Відомо, що дитяча поліклініка на кінець 50-х років знаходилась у будівлі на місці нинішньої міської ради. Короткий час службу очолював до 1960 року В. Т. Нековаль. Дитяча консультація пізніше займала крило поліклініки в будівлі нинішнього приміщення податкової інспекції по вул. Соборній. У 1983 році з відкриттям поліклініки по вул. Соборній під дитячу консультацію виділено частину 2-го поверху з окремими виходами.
Дитяче відділення також тричі змінювало свою адресу. Старожили пам'ятають одноповерхове приміщення в районі нинішньої зупинки по вул. Таранця. Потім відділення в 1971 році переселили на 2-й поверх «Водолікарні», а в 1976 році, з відкриттям нової лікарні на БАМі, під відділення на 60 ліжок виділили 4-й поверх. Після реорганізації лікарні відділення скоротили до 25 ліжок, де й сьогодні воно займає пів поверха.
Золотий фонд педіатричної служби вдалось відшукати з кінця 50-х років, коли працювали Віктор Тимофійович Нековаль, Анна Йосипівна Неміровська, Ціля Марківна Майдаровська, Алевтина Гнатівна Вакуленко, а з 1963 року і Анна Іванівна Заїка. Дитячим відділенням керувала Катерина Георгіївна Половина, яка переїхала до Черкас й завідувала дитячим відділенням обласної лікарні, а потім була головою обласної МСЕК. Ординатором у відділенні працювала А. Й. Неміровська.
Після від'їзду К.Г. Половини, з 1972 року завідуючою стала Алла Григорівна Дідук. Людина, яка заслуговує на особливу шану та повагу. Вмілий організатор, надзвичайно зібрана та швидка в будь-якій роботі, і особливо з медперсоналом та дітьми. Встигала скрізь. Була не тільки лікарем, а й нянею, як для дітей, так і для багатьох мам. Емоційна, жваво реагувала на оточуюче, боляче сприймала несправедливість і часто намагалась відстоювати підлеглих та свою позицію. Я вважаю, що педіатрична служба радянських часів – це люди, які «тягнули» на собі чи не найскладнішу ділянку відповідальної роботи, і їм найбільше діставалось від керівництва. Такий показник роботи як «дитяча смертність до одного року», робив їх заручниками проблеми – неонатологи спочатку «витягали» з лап смерті найтяжчих дітей, навіть із різними вадами, а потім, коли хтось із цих дітей помирав до року, їх просто «розпинали» за це. Абсурдним буде питання – чи хоче якийсь лікар смерті пацієнта, а особливо дитини? Лікарі страждали від факту смерті, а їм ще й дорікали поганим показником діяльності.
А скільки перепадало Аллі Григорівні, Віталію Яковичу, Ользі Іванівні та Любові Григорівні Попелюшко від незрозумілої поведінки мам, які втікали з дітьми, яких ще не долікували. «Пушило» за це ще й керівництво лікарні. Принцип, що «хворий завжди правий» та закиди, що лікар винен, що не зумів переконати маму чи хворого, вбивав морально. Не раз зі слізьми на очах Алла Григорівна сідала в «швидку» та їхала на пошуки матері, умовляла повернутись, щоб долікувати дитя. Така доля випадала й іншим працівникам стаціонару. Названі мною педіатри дійсно заслуговували звання «заслужений лікар України».
У 1975 році приїхав до Шполи Віталій Якович Теліженко, який закінчив Вінницький медінститут, пройшов інтернатуру в 1971–1972 роках у Тернополі й з 1972 по 1975 рік працював в Шумській ЦРЛ. Зарахований на посаду ординатора дитячого відділення та заступника головного лікаря з питань охорони дитинства й материнства, і працював на цій посаді до липня 1981 року. Увесь тягар відповідальності за дітей та службу ліг на його плечі. Завжди спокійний, врівноважений та впевнений в своїх рішеннях, вміло організував роботу колективу, й служба була однією з кращих в області. Життєво мудрий, був порадником як для колег, так і для батьків, до нього горнулись й шанували та поважали його. З 1981 по 1986 роки працював в Улан-Баторі з обслуговування дітей працівників посольства та інших радянських місій. З 1986 по1991 рік – ординатор дитячого відділення, а потім до 31серпня 2008 року – неонатолог.
Останній із могікан і легенда педіатричної служби, ціла епоха в ній – 47 років – Ольга Іванівна Сова. Слово мужність, якось не пасує до жінки, але поряд із її професійністю, освіченістю, інтелігентністю, патріотизмом та самовіданністю підходить і мужність. Все, що вона пережила за своє життя, не можна вмістити в долі декількох. Лише провести 47 років в атмосфері, коли навколо плачуть дітки (а вони плачуть далеко не від дискомфорту, а й від болю фізичного, і часто душевного), витримає далеко не кожна людина. Скільки через її руки пройшло діток, скільки вислухано сердечок і легень, не можна вирахувати і уявити. І на сьогодні вона несе на собі цей важкий хрест допомоги дітям.
Ветераном педіатричної служби є Зоя Анатоліївна Багатченко, яка з 1975 року працювала дільничним педіатром, а з 1999 по 2012 роки очолювала дитячу консультацію.
З 1992 по 1999 роки завідував дитячою консультацією Олександр Анатолійович Глазков, який проявив себе вмілим організатором та висококваліфікованим лікарем. З 1975 року беззміно працював у дитячому відділенні талановитий й професійно грамотний лікар Микола Іванович Сова. Він додатково пройшов спеціалізацію по дитячій неврології й здійснював консультативний прийом у поліклініці. Для Миколи Івановича були притамані риси, необхідні для лікаря: виваженість в екстримальних ситуаціях, уміння взяти на себе відповідальність, заспокоїти батьків хворої дитини. Низький йому уклін за недоспані ночі, за людяність, професіоналізм. Його поважали колеги та любили маленькі пацієнти. З 2002 року перебуває на заслуженому відпочинку.
Авторитетом серед батьків користується ветеран служби Надія Василівна Бульда. Близько 15 років віддала педіатричній службі Любов Григорівна Попелюшко. З любов'ю та повагою згадують Тамару Олександрівну Мамалигу. Пам'ятають Тетяну Анатоліївну Дуженко, Сергія Аркадійовича Якубенка, Юрія Івановича Чорного, Тетяну Анатоліївну Медушівську, Валентину Миколаївну Римську, подружжя Бєляєвих. На нелегкій ниві педіатрії продовжують працювати Ірина Іванівна Шовкова, Наталія Вікторівна Матвієнко, Олена Олександрівна Шульга, Ольга Григорівна Сінченко, Ольга Федорівна Гордієнко.
Світла пам'ять Герою-кіборгу, захиснику Донецького аеропорту, лікарю-педіатру, нашому земляку Олександру Кондратюку! Герої не вмирають!
Вірними помічниками лікарів були медичні сестри дитячої консультації: О. Я. Словенко, Ю. Т. Таран, З. П. Сімак, Л. П. Вербова, Л. В. Кондратьєва, Л. І. Медведчук, О. С. Пономар, Т.В. Просінцева. У дитячому відділенні: Л. М. Поджіо, Г. П. Нарадько, Б. Р. Монастирська, В. Д. Вовк, Р. І. Білоцеркович, М. І. Іванченко, М. І. Рудніченко, О. Голобор, Л. С. Мазур, В. Сокол, Н. Мошенська, Т. М. Ільницька, О.Сагалаєва.
Далі буде
Підготував Олексій Пірогов