Погодинні та аварійні вимкнення електроенергії змушують мешканців Шполи щодня пристосовувати побут і роботу до нових, часто непередбачуваних умов. Люди розповідають, що найбільший тягар - це не лише темрява, а й повна розгубленість через постійні зміни графіків та відсутність стабільності.
Мешканка Шполи Валентина, зізнається, що кожне відключення світла відчувається наче крок у минуле - до груби й каструль на печі, бо іншого способу приготувати їжу вони просто не мають.
«У нас у хаті немає газу - тільки пічне опалення та електроплитка. Коли світло є, то готуємо на плитці, але як тільки вимикають - розпалюємо грубу й ставимо каструлі, щоб приготувати їжу, бо інакше ніяк. Це займає час, а коли стоїть черга домашніх справ, то кожне таке вимкнення вибиває з колії. Найважче - це непередбачуваність. Можуть вимкнути посеред готування. Аварійні графіки міняють по кілька разів на день - і ми ніколи не знаємо, коли реально буде світло. Було б простіше, якби вже затвердили один графік і дотримувалися його. Бо зараз постійно живеш “впотемну”.
Подібні труднощі відчувають і ті родини, де є діти та жорсткий робочий графік. Одна з жительок міста говорить:
«Дуже важко підлаштуватися під ці графіки. Ми йдемо зранку на роботу - світла вдома немає. Повертаємося ввечері - знову темно. У темряві приготувати їсти, попрати чи просто навести лад дуже важко. Дітей зранку зібрати до школи - це взагалі окрема історія. Темно, холодно, нічого не видно. Ліхтарики, павербанки - це все, звичайно, рятує, але це не життя. Те, що найсильніше пригнічує, - це постійна зміна графіків. Вони можуть оновлювати їх по 5 разів на день. Людина не може нормально спланувати ні день, ні вечір. Якщо вже зробили один графік, нехай він буде стабільним. Навіщо міняти по двадцять разів? Це лише додає хаосу й нервів».
Попри складнощі, бізнес у Шполі продовжує працювати завдяки власним рішенням. Власниця кав’ярні Олена розповідає, що генератор дає змогу стабільно надавати послуги.
«Ми з перших тижнів відключень встановили генератор. Він тягне і світло, і кавомашину, і холодильники, тому працюємо майже у звичному режимі. Ціни не піднімали - навпаки, намагаємося утримати їх, бо людям і так нелегко. Клієнти ходять так само, як і раніше. Хтось приходить за кавою, хтось - просто перечекати відключення. У нас тепло й світло, тому люди знають, що двері завжди відчинені. У цьому сенсі для нашого бізнесу нічого критично не змінилося - генератор нас рятує».
Шполянин Олександр додає, що найбільше людей виснажує саме відчуття несправедливості.
«Найбільше виснажують саме аварійні відключення. Вони настільки непередбачувані, що вже не виходить спокійно реагувати. Сидиш і не знаєш, коли знову вимкнуть. У нас удома газовий котел, але коли немає світла, він не працює - бо стоїть електрична перекачка. Тому в хаті швидко холодає. Ми не можемо дозволити собі купити генератор чи якусь іншу автономну систему - це дуже дорого. На теперішню зарплату такі речі просто не під силу".
Чоловік пояснює, що його родина обходиться ліхтариками та павербанками.
"Добре, що хоч можна щось приготувати на газовій плиті. Але від цього тепліше не стає - у хаті все одно холодно, бо котел без електрики не качає тепло. Найбільше дивує, що в деяких населених пунктах світло не вимикають. Якщо кажуть, що енергосистема в усіх одна й рівномірно розподіляють навантаження, то чому десь не вимикають, а в нас - по кілька разів на день, ще по чотири-п’ять годин? Ми просто не розуміємо, за яким принципом працюють ці графіки і чому вони не однакові для всіх".
Шполяни продовжують жити в умовах нестабільного електропостачання, шукаючи способи пристосуватися та зберегти нормальний побут. Їхні історії - це щоденна боротьба за тепло, світло і бодай якусь передбачуваність у час, коли енергосистема країни працює на межі.