Прислухайтесь, як чарівно співає земля! Цю пісню матінки-землі особливо відчуваєш навесні, коли у природі все оживає, пробуджується від зимового сну. Співають південні вітри буйногриві, співають птахи, що прилітають із вирію, співають квіти, що розпускають свої ніжні пелюстки, співають поля і гаї. Ці звуки наповнюють всю округу, торкаються cерця кожного, хто любить рідну землю, закоханий у її красу. Із таких мелодій народжується у талановитих людей музика, що супроводжує їх впродовж всього життя.
Саме до таких людей належить Володимир Євтропович Сівак, який 26 березня відсвяткував свій 65-річний ювілей. Володимир Євтропович — самодіяльний композитор, музикант, директор Матусівського будинку культури, пропагандист української пісні. З дитячих років він почав дарувати людям чарівні мелодії української музики. Спочатку грав на «Тульській» гармошці, потім — на баяні та електромузичних інструментах. Музика — то не лише його робота, то його життя. Він заново народжує стародавні українські пісні, пише до них обробку. Любов до пісні передали синові батьки Євтропій Андрійович та Соломія Яківна, які дуже любили співати. Доля подарувала йому талант музиканта і композитора, а він подарував себе рідному селу, збереженню і розвитку його народної пісенної спадщини. Більше сорока років він дарує людям чарівну музику, частинку свого серця.
З 1957 по 1967 роки Володимир навчався у Матусівській середній школі №2, був активним учасником шкільної художньої самодіяльності. До сусіднього села Сигнаївки, де була філія музичної школи, добирався на попутному транспорті. Її закінчив з відзнакою. Досконало почав оволодівати різними музичними інструментами. Перебуваючи в армії, грав у ансамблі при будинку офіцерів.
Після демобілізації, повернувшись у рідне село, став працювати на посаді художнього керівника. Фахову музичну освіту молодий спеціаліст здобув, навчаючись заочно у Канівському культосвітньому училищі. Відтоді й понині постійно працює над вдосконаленням своєї фахової майстерності. Крім баяна, володіє ще декількома музичними інструментами — грає на фортепіано, гітарі, ударних інструментах.
Свою професійну діяльність в ті далекі роки розпочав з того, що навколо себе згуртував здібних співаків і музикантів, з числа яких створив вокально-інструментальний колектив (ВІА «Матусяни»). Цей гурт виконував популярні на той час естрадні та народні пісні у супроводі електромузичних інструментів і набув прихильності серед шанувальників. В 1986 році ВІА «Матусяни» був запрошений для участі у фестивалі радянсько-польської пісні, що проходив у місті Суми. Колектив отримав цілком заслужену нагороду — диплом II ступеня. У 1988 році ВІА «Матусяни» було удостоєно звання «Народний аматорський колектив». В 1989 році він став єдиним із усіх колективів України, хто представляв сільське аматорське мистецтво на Першому всеукраїнському пісенному фестивалі «Червона рута» імені Володимира Івасюка у Чернівцях.
В 1986 році Володимиром Сіваком було створено жіночий вокальний ансамбль (фото внизу), який своїми виступами прикрашав концерти, огляди, масові театральні свята. У вересні 1988 року ансамбль досяг свого найбільшого успіху, його було удостоєно звання «Народний аматорський». З тих пір і донині вокальний ансамбль «Горлиця», незважаючи на вікові і кількісні зміни у його складі, підтверджує із року в рік це високе звання на різних концертах і конкурсах. Справжньою окрасою кожного внеску самодіяльних митців є поява на сцені колективу сучасної української пісні «Чарівне намисто», який з 2005 року має звання народного. Це — жіноче вокальне тріо, яке переважно виконує сучасні естрадні та веселі народні пісні. Кожен із чудових голосів цього тріо, зливаючись у приємне суголосся, зачаровує слухачів, змушує їх співпереживати разом з виконавцями пісенних творів.
Колектив двічі поспіль представляв Черкащину на Всеукраїнському пісенному фестивалі імені Михайла Машкіна, що традиційно відбувається щороку восени у містечку Іршава на Закарпатті. У 2006 році став дипломантом VII фестивалю, а в 2007 році — лауреатом, тобто переможцем VIII пісенного фестивалю у своїй вокальній номінації.
Володимир Сівак значну увагу приділяє особистій творчості — займається музичним аранжуванням, пише також власну музику. В його мелодіях — тепло батьківської оселі, запахи поля і лісу, нетлінне історичне та героїчне минуле рідного краю. Пісня на слова матусівського поета Василя Марочка «Рідна навіки Шполянська земля» у 2008 році стала переможницею конкурсу до 80-річчя утворення Шполянського району, на слова цього ж автора написаний вальс випускників «Нам сімнадцять».
Співпрацює самодіяльний композитор переважно з місцевими поетами: вчителем Матусівського НВК №1 Наталією Ляшко, журналісткою із Шполи Любов’ю Харченко, городищанином Віктором Подорогою, черкащанином Володимиром Даником, вчителем із села Васильків Олександром Діхтяренком. Та найбільш плідною є співпраця з матусівською поетесою Лю-бов’ю Денисенко, на слова якої створено пісні: «Материнська», «Славлю тебе, український народе!», «Розцвітай, Шполянщино моя», «Журавлики», «Весняночка», «Шполяночка», «Яблунька моя», «Матусяночка». Особливою ж для композитора є пісня «Щастя джерело», що стала символом Матусова та його жителів.
Володимир Євтропович любить працювати із обдарованою молоддю. І нехай не всі його вихованці у майбутньому стануть «зірками», та відрадно вже те, що любов до мови, рідної української пісні вони пронесуть крізь усе життя. За свою багаторічну працю, за особистий внесок у розвиток української національної культури Володимир Сівак неодноразово був відзначений цінними подарунками, почесними грамотами районного, обласного рівня та грамотою Міністерства культури України. А в 2011 році став лауреатом обласної премії імені Порфирія Демуцького в номінації «Композитори». Всьому, що досяг, перш за все завдячує він своїм батькам, а також своїй сім’ї — дружині Галині Іванівні, дочкам Юлії та Мар’яні, і колегам — з ким колись працював і тим, з ким працює понині.
Живе у Матусові народна пісня, живуть народні звичаї, бо не перевелися матусівські таланти, про які дбайливо турбується Володимир Сівак.
Надія КОВАЛЬ с.Матусів