Потрібно побороти громадську пасивність

Після «грандіозного» свята в центрі Шполи запалала центральна сміттєва урна, та що біля районного будинку культури. У відділку МНС мене слухати не захотіли: «Візьміть відра та й затушіть», — так сказали мені у відповідь на мій запит. А після другого дзвінка, коли там вже розгорілося ціле багаття, повідомили: це не наша робота гасити смітники. Отак. А сміття довго смерділо на весь центр...
За декілька днів, як завжди ввечері, на стадіоні піднявся стовп диму — такий величезний, що бігати просто було неможливо. Цього разу я знову зателефонував, але за іншим номером — 102. На моє диво приїхав адекватний дільничний, з яким відбулася приємна розмова. Ігор Станіславович Сторчак пояснив мені певні механізми та процедури боротьби з таким свавіллям. Висновок один — всьому виною є пасивність громадян, адже кожна не анонімна заява розглядається, і на порушників накладається штраф. Також він повідомив, що я (о, приємне здивування!) не один повідомляю про постійне забруднення центру і питання буде винесено на розгляд Громадської ради. Представники відділку МВС мають довести людям інформацію про сувору заборону на спалення сміття на прибудинкових ділянках, аби в подальшому ті не дивувалися виписаному штрафу. Позиція міліціонера порадувала. Цікавим є і той факт, що за великим рахунком не зрозуміло, хто ж таки має тушити і багаття — працівники відділення МНС, МВС чи громадяни? Але при міській раді начебто є представники громади, які співпрацюють з міськими органами на зразок совкових дружинників. Цікаво, скільки їх взагалі? Очевидно, що недостатньо. Тож, можливо, є сенс повідомити громадянам про існуючу процедуру реєстрації. Реєструють за місцем прописки, тож я, на жаль, не можу долучитися до цієї активності, а от інших небайдужих громадян це справді може зацікавити. От такі історії. Нагальні питання треба порушувати і вирішувати разом.
Костянтин КАЛАЧІКОВ
м.Шпола.